Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис |
м вікіфікація |
||
Рядок 48:
Ще на початку січня [[1918]] року Румунія на запрошення [[Сфатул Церій]] — парламенту [[Молдовська Демократична Республіка|Молдовської Демократичної Республіки]] — увела в Бессарабію війська ''«для боротьби з анархією, охорони продовольчих складів, залізниць»''. [[23 січня]] [[1918]] року [[Сфатул Церій]] проголосив незалежність від [[Російська республіка|Російської республіки]], а [[27 березня]] проголосував за приєднання Бессарабії до Румунії<ref name="Clark" /><ref name="Kubijovyč"/>.
Ні [[РРФСР]], ні [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]], ні пізніше [[СРСР]] не визнавали цю румунську акцію. [[1 травня]] [[1919]] за часів [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війні в Росії]], радянські уряди Росії та [[Рада Народних Комісарів УРСР|України]] поставили ультиматум Румунії, вимагаючи вивести її війська з території Бессарабії, та наступного дня Голова Ради Народних Комісарів УСРР [[Раковський Християн Георгійович|Християн Раковський]] пред'явив претензію на вивід румунських військ і з території Буковини також. Спільними планами передбачалося провести військову операцію з метою повернення цих регіонів силоміць, проте події в Україні завадили втіленню цього плану в життя<ref>Richard K. Debo, ''Survival and Consolidation: The Foreign Policy of Soviet Russia, 1918–1921'', McGill-Queen's Press, 1992, ISBN 0773508287, pp. 113–114</ref>.
Згодом, Румунії так і не вдалося добитися визнання [[де-юре]] приєднання Бессарабії з боку великих держав, які, як правило, обмежувалися визнанням цієї події [[де-факто]]. Була навіть спроба визнати [[легітимність]] анексії з боку переможців Першої світової війни<ref>Malbone W. Graham (October 1944). [http://www.jstor.org/pss/2192802| «The Legal Status of the Bukovina and Bessarabia»]. The American Journal of International Law (American Society of International Law) 38 (4): 667–673</ref> — [[Велика Британія|Великої Британії]], [[Франція|Франції]], [[Італія|Італії]] та [[Японія|Японії]] — шляхом підписання [[Паризький договір (1920)|Паризького договору]], або так званої ''«Бессарабської угоди»'' від [[28 жовтня]] [[1920]] року. Проте в силу угода так і не вступила через відмову уряду Японії її ратифікувати<ref>[http://web.archive.org/web/20030327063250/http://hronos.km.ru/dokum/bessarab1920.html Бессарабский протокол]</ref><ref name="repin">{{Стаття
Рядок 81:
Оскільки антагонізм із цього питання з СРСР став непереборним, Румунія вжила певних заходів, прагнучи закріпити за собою Бессарабію, уклавши численні договори про взаємодопомогу із сусідніми державами. Так, вона уклала союзи з [[Мала Антанта|Малою Антантою]] і [[Польща|Польщею]], оскільки СРСР і до них мав територіальні та інші претензії.
[[27 серпня]] [[1928]] року Румунія достроково приєдналася до [[протокол Літвінова|протоколу Літвінова]], за яким у дію вводився [[
[[Літвінов Максим Максимович|М. М. Літвінов]], підписуючи [[3 липня]] [[1933]] року ''«Конвенцію про визначення агресії»'' зі своїми лімітрофами, у приватній розмові сказав Тітулеску:
| |||