Кольчино: відмінності між версіями

'''Ко́льчино''' (Кольчине, {{lang-sk|Kolčino}}, {{lang-de|Koltschyno}}, {{lang-hu|Kölcsény}})  — [[селище міського типу]] [[Мукачівський район|Мукачівського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]], центр [[Кольчинська селищна рада|Кольчинської селищної ради]] (Кольчино, [[Жборівці]], [[Кленовець]], [[Коноплівці]]).

Розташоване на правому березі річки [[Латориця]], за 6  км на північний схід від міста [[Мукачеве]] (де-факто [[передмістя]] Мукачева). Є залізнична станція [[Кольчино (станція)|Кольчино]].

== Населення ==

Населення селища  — 4.407 мешканців ([[2006]]; [[українці]] - — 95 %, [[словаки]]  — 3 %, [[німці]] та інші).

Територія сучасного селища була заселена людьми з [[I тисячоліття до н. е.|I тисячоліття до н. е]]. Археологічні знахідки свідчать, що тодішні мешканці займалися виробленням [[Кераміка|кераміки]].

Перша згадка про Кольчино в писемних джерелах  — [[1430]]. Назва села походить від угорського слова ''kölcsön'', що означає "«позичено"», "«подаровано"».

[[1768]] (можливо, [[1672]])  — на території села '''Шелестова''' (нині частина Кольчина) [[Трансильванія|трансильванські]] князі [[Ракоці]] (власники Мукачева) створили перший на Закарпатті [[Залізорудна промисловість України|залізоплавильний]] завод, який працював на місцевій [[Залізні руди|руді]]. Виробляв сільськогосподарські знаряддя, домашнє обладнання: [[Січкарня|січкарні]], [[плуг]]и, [[Лопата|лопати]], [[Мотика|мотики]], [[цвях]]и, кухонні плити, свічники, млинки. Продукцію заводу експортували на ринки Європи.

[[1711]] - — після поразки повстання під проводом [[Ракоці Ференц II|Ференца Ракоці]] завод разом із селом і цілою [[Мукачівська домінія|Мукачівською домінією]] був відібраний [[Габсбурґи|Габсбурґами]] від князів [[Ракоці]] і переданий німецьким [[граф]]ам [[Шенборн]]ам.

[[1945]] - — на місці залізоплавильного заводу створили державний [[Верстатобудування|верстатобудівний]] завод (тоді імені [[Кіров Сергій Миронович|КіровКірова]]а).

Наприкінці ХІХ ст. у Кольчині збудували першу в Карпатському реґіоні України [[Гідроелектростанція|гідроелектростанцію]] <ref>[http://zbruc.eu/node/1912 Малі ГЕС. Енергетична незалежність чи екологічна катастрофа? // zbruch.eu, 18.02.2013]</ref> (поєднану з [[млин]]ом; рештки обладнання ще донедавна зберігалися на терені бази відпочинку [[Дружба (нафтопровід)|нафтопроводу "«Дружба"»]]).

[[FileФайл:Дерев'яна церква з села Шелестово. Мукачівського району..jpg|thumb|left|Сучасний вигляд церкви на її теперішньому місці в Ужгороді]]

До [[1928]] у селі '''Шелестово''' (нині частина Кольчина) стояла дерев'яна [[Лемки|лемківська]] церква св. [[Архангел Михаїл|Архангела Михаїла]]. Датою її створення найчастіше називають [[1777]], але є також свідчення про початок XVIII &nbsp;ст. і навіть про [[1692]]. [[Легоцький Тиводар|Т.Легоцький]] вважав, що 1777 року церкву повністю поновили і потім посвятили.

За оцінками мистецтвознавців, серед кількох збережених лемківських церков шелестівська вирізняється бездоганними пропорціями, особливою стрункістю, чудово проробленими художніми деталями.

У храмі був [[іконостас]] початку ХІХ ст., прикрашений іконами видатного закарпатського живописця XVII &nbsp;ст. [[Бродлакович Ілля|Іллі Бродлаковича-Вишенського]]. Але більшість оригінальних ікон церкви зникла в радянський період. Зголом до іконостасу вмонтували ікони XVIII &nbsp;ст., перевезені з [[Колочава|Колочави]] [[1975]] року.

[[1922]] -&nbsp;— у Шелестові збудували нову муровану церкву. Відтак на початку березня 1928 церкву запропонували купити мукачівській православній громаді. Освячення на новому місці (Мукачево) провели [[5 серпня]] 1928 &nbsp;р. єпископи Серафим і Горазд. В часи СРСР церква була певний час занедбана, а у [[1969]]–[[1972]] &nbsp;рр. її відреставрували архітектори Б.Киндзельський та [[Могитич Іван Романович|І.Могитич]]. 1972 року пам'ятку архітектури перевезли до [[Ужгород]]а, в [[Закарпатський музей народної архітектури та побуту]]. Це єдина класична лемківська церква, що залишилася в Закарпатті (решту в 1920-1930-х рр. вивезли до Чехії; ще дві –&nbsp;— у [[Свалява|Сваляві]] та [[Руська Кучава|Руській Кучаві]] –&nbsp;— зазнали переробок) <ref>[http://artedu.uz.ua/Mixaylo%20Syrohma.%20Transkarpation....pdf ''Михайло Сирохман''. Закарпатське церковне будівництво кінця XVIII-XIX XVIII—XIX&nbsp;ст. Динаміка змін]</ref> <ref>[http://palanok.org.ua/photogalereya-zamku-palanok?func=detail&id=268 Мукачівський замок «Паланок»]</ref> <ref>[http://h.ua/story/78225 Шелестівська дерев’янадерев'яна церква // ХайВей]</ref>.

[[FileФайл:Вул. Фрідяшівська.JPG|thumb|left|Вул. Фрідяшівська]]

В селищі є загальноосвітня школа з українською мовою викладання (631 учень, 57 вчителів), бібліотека (книжковий фонд &nbsp;— 30,6 тис. примірників), Будинок культури, амбулаторія, дошкільний дитячий заклад (105 місць), спорткомплекс, відділення зв'язку, аптека, будинок перестарілих, 14 магазинів, 3 кафе, перукарня.