Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»: відмінності між версіями

== Історія ==

 

Центральний корпус університету — [[пам'ятка архітектури]] першої половини 19 століття (класичний стиль) — є складовою частиною [[ампір]]ного ансамблю [[Полтава|Полтави]], споруджений у 1828—1832 роках за проектом петербурзького [[архітектор]]а Людвіга Шарлеманя як приміщення для [[Полтавський інститут шляхетних дівчат|інституту шляхетних панн]].

 

З цих стін у 1861 році вийшла відома українська письменниця — демократ [[Любов Яновська]]. У різні роки інститут відвідували [[Котляревський Іван Петрович|І. П. Котляревський]], [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Г. Шевченко]], [[Микола Гоголь|М. В. Гоголь]], [[Жуковський Василь Андрійович|В. А. Жуковський,]] [[декабристи]] — брати [[Сергій Муравйов-Апостол|Сергій]] та Матвій Муравйови-Апостоли.

 

У січні 1918 року інститут шляхетних панн евакуювався до [[Владикавказ]]а, де поклав початок заснуванню і розвитку міської жіночої гімназії. З 1918 року до 1930 року в центральному корпусі колишнього інституту розташовувалися землевпорядний технікум, дитячий притулок, школа садівництва та інші заклади, організації, установи.

 

Протягом 1954—1971 років відкриваються нові факультети; промислового та цивільного будівництва, архітектурний, санітарно-технічний, загальнотехнічний, заочний із вечірнім відділенням, підвищення кваліфікації, зусиллями ректорату в цей час організовується будівництво лабораторного, правого і лівого корпусів, нових гуртожитків для студентів. У ці роки успішно діяло студентське проектно-конструкторське бюро, створене ще в 1930 році.

 

3 1992 року колектив навчального закладу реформується із монопрофільного будівельного інституту, який готував фахівців за 6 спеціальностями, в університет із підготовкою спеціалістів за 26 напрямами: економічного електромеханічного, екологічного, архітектурного, будівельного тощо. Копіткою роботою всього професорсько-викладацького колективу навчального закладу над підготовкою навчальних робочих програм та планів, навчально-лабораторної і матеріально-технічної бази, науково-методичної літератури створені передумови його успішної акредитації за IV, найвищим, міжнародним рівнем та перейменування його згідно з рішенням кабінету міністрів України від [[29 серпня]] [[1994]] року на технічний університет. Згідно з указом Президента України № 302/2002 від [[27 березня]] [[2002]] року університету надано статус «Національний».

 

Університетське містечко включає 5 гуртожитків для 2500 студентів. Також є санаторій-профілакторій для студентів і викладачів на 100 персон, їдальня, 9 спортивних залів і стадіонів, 2 новітніх поля зі штучним покриттям. Університет має навчально-оздоровчий комплекс на березі річки [[Ворскла (річка)|Ворскла]]<ref name=VMZ/>.

 

Університет дбає не тільки про інтелектуальний, але і про культурний та духовний розвиток студентів. В Університеті діють 22 гуртки й колективи аматорської творчості, які відвідують 225 студентів. Це колективи танцю, хори, рок- і поп-групи, декілька солістів і духовий оркестр, відомий не тільки в Полтаві й регіоні, але і по всій країні. У гуртках зі студентами займаються заслужені діячі культури та мистецтв України.