Нормандська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями

Паралельно з підготовкою вторгнення англо-американці приділяли багато уваги розробці та втіленню в життя одного з найважливіших атрибутів планування [[військова операція|військової операції]]&nbsp;— проведення заходів щодо [[Дезінформування|введення противника в оману]] стосовно своїх реальних планів. Основні зусилля дезінформування були спрямовані на створенні впевненості серед командування Вермахту, що вторгнення відбудеться через [[Па-де-Кале]] і що [[повітряний десант]] буде висаджуватися саме тут. Союзники розгорнули інтенсивну роботу. Була створена фіктивна [[1-ша група армій]] під командуванням генерала [[Джордж Сміт Паттон|Паттона]], який був дуже добре знайомий німецькому [[генералітет]]у за попередніми зустрічами на бойовищах Північної Африки та Італії. Повітря насичувалось роботою радіозасобів, створюючи атмосферу інтенсивного радіообміну між штабами та частинами союзників, що готуються до вторгнення. Армада фіктивних суден та бойових кораблів заповнювала [[естуарій]] [[Темза|Темзи]] та прибережні англійські порти. На південно-східному узбережжі Англії, у [[Кент]]і, було зведено багато псевдоаеродромів, на яких базувалися макети транспортних літаків. Кілька спеціально виділених ескадрилей постійно баражували в повітрі, імітуючи форсовані приготування десанту та авіації. Німецькі [[Літак-розвідник|літаки-розвідники]] в ході польотів могли наочно впевнитися в серйозності намірів, які підкріплювалися даними агентурної розвідки, що завалювала німецькі штаби інформацією про концентрацію військ на узбережжі [[Па-де-Кале]]<ref> Flanagan Jr. р.163</ref>.

 

[[Файл:Storm in the channel.jpg|thumb|ліворуч|180px|[[Шторм]] на узбережжі Нормандії]]

 

 

[[Файл:DZ-N Gliders.jpg|thumb|right|180px|[[Планер]]и після висадки [[Повітряний десант|десанту]]]]

 

Дві парашутно-десантні роти 507-го полку міцно утримували позиції в глибині оборонних рубежів німців, поблизу [[Амфревіль (Манш)|Амфревіля]], після чого у взаємодії з іншими військами змогли оволодіти проходами з моря, але лише [[9 червня]].

Автори, що підтримували лінію на захист авіації, доводять у своїх спогадах, що ситуація, яка створилася в повітрі однаково складно вплинула як на пілотів, так й на десантників. Під постійним вогнем [[Засоби ППО|зенітних засобів]], у тумані, втративши орієнтири, деякі десантники намагалися скинути вантажні парашути та таким чином втрачали час й були вимушені залишати борт літаків значно пізніше<ref>Wolfe, ''Green Light'', 118, quoting from ''Four Stars of Hell''.</ref><ref name="Warren, ''Airborne Operations'', 41">Warren, ''Airborne Operations'', 41</ref>. Дехто не зміг (із різних причин) стрибнути вночі на палаючу землю. За офіційними даними, 9 людей відмовилися стрибати, ще 35 повернулися непошкодженими назад&nbsp;— до Англії<ref>Warren, ''Airborne Operations'', 41, 43, 45.</ref>. Після приземлення, ошалілі від становища, в якому вони опинилися, багато парашутистів ховалися по канавах, кущах та чагарниках; ветеранам довелося буквально стусанами вводити їх до [[Стрій військовий|строю]]<ref>Wolfe, ''Green Light!'', 117.</ref>.

 

 

== Див. також ==