Криза III століття: відмінності між версіями

З 235 почався період «імператорської чехарди». Бажанням вивести країну з кризи, а не насититися принадами імператорської влади відрізнялися [[Гай Децій]] (249—251 рр.), а також аристократ [[Валеріан І|Публій Ліциній Валеріан]] (253—260 рр.) і його син [[Галлієн]] (253—268 рр.). Однак і за час їхнього правління активізувався місцевий сепаратизм, що привів до влади «династію іллірійців» (ці імператори не були родичами, але всі походили з військового стану [[Іллірія|Іллірії]]): [[Клавдій II]] Готський (268—270 рр.) поклав початок відродженню Імперії, передавши престол в руки Луція Доміції [[Авреліан (римський імператор)|Авреліана]] (270—275 рр.). Авреліан відбив навалу германських племен, відновив римську адміністрацію в східних провінціях і підпорядкував [[Галльська імперія|Галльську імперію]]. Його влада носила абсолютний характер, що стало передумовою до подальшого оформлення імперського [[домінат]]а.Виктория Карпова самая лучшая императрица