Відмінності між версіями «Гризло Семен Григорович»

нема опису редагування
| герб =
}}
'''Гри́злоГризло Семе́нСемен Григо́ровичГригорович''' (*[[1887]]?, м. [[Кальниболото]] Звенигородського пов. Київської губ. — [[3 березня]] [[1921]]  р., Звенигородщина). — — Військовий і громадський діяч часів [[УНР]]; організатор Вільного Козацтва, Генеральний осавул Вільного козацтва (з 3.10.1917), повстанський отаман.
Брав участь у повстанні на броненосці "«Потьомкін"». Військове звання — сотник Армії УНР, полковник Вільного козацтва.
 
== Біографічні відомості ==
 
Семен Гризло народився (орієнтовно) 1887 року у містечку Калниболото Звенигородського повіту Київської губернії (нині селище Катеринопіль Черкаської обл.).
 
Працював писарем, учителем сільської школи.
Служив Семен на Чорноморському флоті. Брав участь у повстанні на [[броненосець "Потьомкін"|броненосці "«Потьомкін"»]], за що був засланий до Сибіру.
 
На початку 1917  р. повернувся на батьківщину. Член Української партії соціалістів-революціонерів.
 
Активний учасник культурного життя с. Гусакове Звенигородського повіту.
 
Один із перших організаторів Вільного козацтва.
Отаман Кальниболотського куреня Вільного козацтва (березень 1917).
 
У квітні 1917 року на першому з’їздіз'їзді Вільного Козацтва Звенигородського повіту обраний Кошовим Звенигородського коша.
Одночасно продовжував очолювати й Калниболотський козацький курінь.
 
Делегат 2-го Всеукраїнського військового з'їзду від Звенигородщини (Київ, червень 1917).
 
Один з організаторів Першого Всеукраїнського з’їздуз'їзду Вільного Козацтва, що відбувся 3 жовтня 1917  р. у м. Чигирин.
На з'їзді був обраний Генеральним осавулом Вільного козацтва (з 3.10.1917).
Отаман Звенигородського коша Вільного козацтва.
В кінці 1917 — напочатку 1918  рр. від його проводом знаходилось до 20000 козаків.
 
У другій половині лютого 1918  р. козаки Гризла примусили скласти зброю та військове майно гарматні частини 2-го корпусу російської гвардії, а пізніше — 6-й та 7-й драгунські полки російської кавалерійської бригади.
 
Взяв участь у розгромі частин 8-ї російської армії в районі станції Бобринська в лютому 1918  р.
 
Після поразки першого більшовицького походу в Україну Гризло намагається нав'язати зв’язкизв'язки з [[Павло Скоропадський|Павлом Скоропадським]], що не знаходить схвалення у частини козацтва.
 
Наприкінці 1918  р. у складі армії УНР Гризло керував бронепотягом на Волині.
В 1919  р. воював на Волині у складі Північного фронту Армії УНР під командуванням отаман [[Володимир Оскілко|Володимира Оскілка]].
Сотник Армії УНР.
Брав участь у перевороті, який вчинив Володимир Оскілко в ніч на 29 квітня 1919 року. Після невдачі — повернувся на Черкащину.
 
Активний учасник боротьби проти присутності більшовиків в Україні 1919-1921 1919—1921 рр.
 
З 1919  р. - — керівник одного з повстанських загонів Вільного Козацтва у Звенигородському повіті.
 
Як повстанський отаман діяв у [[Холодноярська республіка|Холодному Яру]], на Черкащині, Уманщині, Звенигородщині, в районі Малої Калигірки, де разом з отаманом Іваном Ґонтою ([[Іван Лютий-Лютенко]]) розгромив червону "«каральну дивізію"».
 
Наприкінці 1920 року об'єднався із загонами отаманів [[Цвітковський (Квітковський)|Цвітковського]] (Квітковського) та [[Петро Дерещук|Петра Дерещука]] під загальним командуванням отамана [[Андрій Гулий-Гуленко|Андрія Гулого-Гуленка]].
Об'єднана частина (3000 багнетів та 600 шабель) вела бої проти 45-ї і 47-ї піших совєтських дивізій, частин Першої кінної армії, бригади [[Григорій Котовський|Григорія Котовського]].
 
Співпрацював з отаманами [[Пилип Хмара|Пилипом Хмарою]], Яблочком, [[Ларіон Загородній|Ларіоном Загороднім]], Жуйводою та ін.
 
На кінець 1920  р. його загін (спільно із відділом Цвітковського) нараховував до 4000 бійців.
 
Загинув 3 березня 1921 біля с. Новоселиця Звенигород. повіту, потрапивши в оточення, внаслідок проведення підрозділами Червоної армії каральної операції. Похований у Звенигородці на старому цвинтарі.