Гризло Семен Григорович: відмінності між версіями

'''Гри́злоГризло Семе́нСемен Григо́ровичГригорович''' (*[[1887]]?, м. [[Кальниболото]] Звенигородського пов. Київської губ. — – †[[3 березня]] [[1921]]  р., Звенигородщина). — – — Військовий і громадський діяч часів [[УНР]]; організатор Вільного Козацтва, Генеральний осавул Вільного козацтва (з 3.10.1917), повстанський отаман.

Брав участь у повстанні на броненосці "«Потьомкін"». Військове звання – — сотник Армії УНР, полковник Вільного козацтва.

Семен Гризло народився (орієнтовно) 1887 року у містечку Калниболото Звенигородського повіту Київської губернії (нині селище Катеринопіль Черкаської обл.).

Працював писарем, учителем сільської школи.

Служив Семен на Чорноморському флоті. Брав участь у повстанні на [[броненосець "Потьомкін"|броненосці "«Потьомкін"»]], за що був засланий до Сибіру.

На початку 1917  р. повернувся на батьківщину. Член Української партії соціалістів-революціонерів.

Активний учасник культурного життя с. Гусакове Звенигородського повіту.

Один із перших організаторів Вільного козацтва.

У квітні 1917 року на першому з’їздіз'їзді Вільного Козацтва Звенигородського повіту обраний Кошовим Звенигородського коша.

Одночасно продовжував очолювати й Калниболотський козацький курінь.

Один з організаторів Першого Всеукраїнського з’їздуз'їзду Вільного Козацтва, що відбувся 3 жовтня 1917  р. у м. Чигирин.

Отаман Звенигородського коша Вільного козацтва.

В кінці 1917 – — напочатку 1918  рр. від його проводом знаходилось до 20000 козаків.

У другій половині лютого 1918  р. козаки Гризла примусили скласти зброю та військове майно гарматні частини 2-го корпусу російської гвардії, а пізніше – — 6-й та 7-й драгунські полки російської кавалерійської бригади.

Взяв участь у розгромі частин 8-ї російської армії в районі станції Бобринська в лютому 1918  р.

Після поразки першого більшовицького походу в Україну Гризло намагається нав'язати зв’язкизв'язки з [[Павло Скоропадський|Павлом Скоропадським]], що не знаходить схвалення у частини козацтва.

Наприкінці 1918  р. у складі армії УНР Гризло керував бронепотягом на Волині.

В 1919  р. воював на Волині у складі Північного фронту Армії УНР під командуванням отаман [[Володимир Оскілко|Володимира Оскілка]].

Сотник Армії УНР.

Брав участь у перевороті, який вчинив Володимир Оскілко в ніч на 29 квітня 1919 року. Після невдачі – — повернувся на Черкащину.

Активний учасник боротьби проти присутності більшовиків в Україні 1919-1921 1919—1921 рр.

З 1919  р. - — керівник одного з повстанських загонів Вільного Козацтва у Звенигородському повіті.

Як повстанський отаман діяв у [[Холодноярська республіка|Холодному Яру]], на Черкащині, Уманщині, Звенигородщині, в районі Малої Калигірки, де разом з отаманом Іваном Ґонтою ([[Іван Лютий-Лютенко]]) розгромив червону "«каральну дивізію"».

Наприкінці 1920 року об'єднався із загонами отаманів [[Цвітковський (Квітковський)|Цвітковського]] (Квітковського) та [[Петро Дерещук|Петра Дерещука]] під загальним командуванням отамана [[Андрій Гулий-Гуленко|Андрія Гулого-Гуленка]].

Об'єднана частина (3000 багнетів та 600 шабель) вела бої проти 45-ї і 47-ї піших совєтських дивізій, частин Першої кінної армії, бригади [[Григорій Котовський|Григорія Котовського]].

Співпрацював з отаманами [[Пилип Хмара|Пилипом Хмарою]], Яблочком, [[Ларіон Загородній|Ларіоном Загороднім]], Жуйводою та ін.

На кінець 1920  р. його загін (спільно із відділом Цвітковського) нараховував до 4000 бійців.