Вікіпедія

Національний заповідник «Хортиця»: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м доповнення
шаблон, оформлення
Рядок 1:
{{Заповідна зона
| назва = Національний заповідник «Хортиця»
| категорія МСОП = II
| зображення = Панорама_Січі.jpg
[[Файл:Панорама_Січі.jpg|250px|міні | зображення_підпис = Церква Покрови на острові «Хортиця»]]▼
| ширина_зображення = 250px
| мапа =
| підпис =
| ширина_мапи =
| локатор_x =
| локатор_y =
| розташування =
| найближче_місто =
| lat_degrees =
| lat_minutes =
| lat_seconds =
| lat_direction =
| long_degrees =
| long_minutes =
| long_seconds =
| long_direction =
| площа =
| водні об'єкти = [[Дніпро]]
| заснований = 1965
| число_відвідувачів =
| рік_відвідувачів =
| керуюча_організація =
}}
{{Otheruses|Хортиця (значення)}}
{{Commonscat|Khortytsya}}
▲[[Файл:Панорама_Січі.jpg|250px|міні|Церква Покрови на острові «Хортиця»]]
 
'''Націонáльний заповíдник «Хóртиця»''' — створений у [[1965]] році, а статус національного отримав [[6 квітня]] [[1993]] року постановою [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України]] № 254.
 
Рядок 8 ⟶ 37:
Першими кроками по визнанню Хортиці важливим об'єктом природної, культурної та історичної спадщини стало оголошення території острову пам'яткою природи місцевого значення у [[1958]] році та отримання статусу пам'ятки природи республіканського значення у [[1963]] році.
 
Роком народження заповідника все ж став [[1965]] рік, коли в серпні цього року П. Тронько, тоді заступник Голови Уряду України, разом з колишнім секретарем ЦК КП України А. Скабою та заступником голови Запорізького облвиконкому М. Киценком підготували для керівництва і відстояли ідею про необхідність увічнення пам’ятіпам'яті запорозького козацтва <ref>[http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/Kultv/2010_26/05_sokul.pdf А. &nbsp;Л. &nbsp;Сокульський. Культурологічний вісник Нижньої наддніпрянщини. Проблема увічнення пам'яті козацтва (до 95-річчя від дня народження П. &nbsp;Т. &nbsp;Тронька)]</ref>. Доповідь П. &nbsp;Т. &nbsp;Тронька про увічнення пам'ятних місць, пов'язаних з історією козацтва, 31 серпня 1965&nbsp;р. розглянула Президія ЦК КПУ. Її виголошення супроводжувала, як пише Ю. Данилюк, незвична тиша. Члени і кандидати в члени Президії, крім секретаря ЦК, не поспішали висловити свою власну думку, очікуючи реакції першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста. Його думка і визначила хід обговорення питання, поставленого на порядок денний. П. Шелест висловив надію, що внаслідок проведення великої й цілеспрямованої роботи буде створений величний меморіал, гідний славного історичного минулого українського народу.
 
Острів [[Хортиця]] в місті [[Запоріжжя|Запоріжжі]], Постановою Ради Міністрів України №&nbsp;911 від 18 вересня 1965&nbsp;р. «Про увічнення пам'ятних місць, зв'язаних з історією запорозького козацтва», був оголошений Державним історико-культурним заповідником. З цього часу розпочався процес створення та розбудови заповідника. Політична відлига другої половини 1950-х&nbsp;— початку 1960-х рр. ХХ ст., породжені нею процеси і прийнята Постанова 1965&nbsp;р. Вселяли надії на позитивні зрушення в національно-культурній сфері республіки.
Рядок 26 ⟶ 55:
* З часом цей тематичний садово-декоративний парк слід перетворити в етнографічний музей під відкритим небом південних районів України.
 
З сучасного погляду ці заходи були надто креативними, сміливими, прогресивними і, водночас, не обґрунтованими, за думкою першого директора заповідника А. Сокульського, з точки зору науки. 3 листопада 1965&nbsp;р. У м. Запоріжжі відбувся перший конкурс проектів історико-культурного заповідника на о. Хортиці. І попереду було ще п'ять років пошуків, проектування, конкурсів і відбору найперспективніших пропозицій. Проекти Хортицького заповідника удосконалювались до 1970&nbsp;р., конкурси проводились щорічно. Протягом цього періоду був виконаний значний комплекс наукових, проектних, пошукових робіт, що став основою для втілення проекту в експозитивне вирішення. В серпні 1970&nbsp;р. Міністерство культури України, Академія наук України, Запорізький облвиконком визначились щодо плану тематично-експозиційної спрямованості Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові [[Хортиця]].
 
Державний історико-культурний заповідник мав складатись із:
Рядок 41 ⟶ 70:
Однак колектив заповідника не припиняв роботу. Уже в середині літа 1972&nbsp;р. академічні інститути схвалили тематико-експозиційний план Музею історії запорозького козацтва. І не дивлячись на це, 28 вересня 1973&nbsp;р. ЦК КПУ скасував своє попереднє рішення про увічнення пам'яті місць, пов'язаних з історією запорозького козацтва, й поставив нове завдання: спорудити на о. Хортиця Музей історії міста Запоріжжя, який мав стати філією Запорізького краєзнавчого музею. Ідейно-тематичне спрямування музею, як і всього комплексу, повинно було відображати основні події історії Запоріжжя, передусім революційну боротьбу за встановлення радянської влади та соціально-економічні перетворення, здійснені в Запоріжжі з перемогою соціалізму.
 
На зведеному кургані біля музею замість скульптурної групи «Козаки в дозорі» рекомендувалося встановити монумент «Дружба народів СРСР» на честь робітничого класу. Етнографічна частина комплексу взагалі вилучалася з будь-яких тематико експозиційних планів. &nbsp;
 
Ці пропозиції перекреслювали всі заходи, як писав П. Тронько, розпочаті в 1965&nbsp;р. на виконання прийнятої 18 вересня 1965 року постанови Уряду.
Рядок 47 ⟶ 76:
Робота над новою тематикою заповідника тліла роками, у кінці 1970-х рр. спинилось будівництво споруди музею, за «власним бажанням» у 1979&nbsp;р. Звільнився директор заповідника&nbsp;— Арнольд Сокульський. Йшов час, на Хортиці змінювалися директори. Проте колектив заповідника не розпався, «продовжував вивчати історію козацтва, водночас розшукуючи й збираючи матеріали соціалістичної доби як того вимагали обставини, що склалися у зв'язку з реформуванням заповідника».
 
Два роки потому в заповідник повернувся перший директор. Його зустрів: нульовий цикл будівлі музею, відсутність затвердженого тематико- експозиційного плану, художніх ескізів оформлення музейної експозиції й екстер'єрів музейного комплексу, незакінчене будівництво блоку обслуговування. Колектив заповідника, ядро якого становили Т. Шевченко, Л. Юхимчук, В. Єрмак зберігся, і на чолі з повернутим директором, розпочалась робота по спорудженню і оформленню музею. 14 жовтня 1983&nbsp;р. перша черга музейного комплексу була відкрита. На Хортиці запрацював Музей історії Запоріжжя. Оформлявся музей за проектом художника-монументаліста і головного художника комплексу А. Гайдамаки. З групою художників-ковалів і дизайнерів з Києва і Хмельницького, він і колектив заповідника впорались із завданням. Інтер'єр музею був вирішений на гідному художньому рівні, в експозиційних прийомах були використані нові погляди і художнє мислення. Художні діорами виконувались художником Студії ім. М. Грекова М. Овечкіним та народним художником України СРСР О. Троценком. Проіснувала ця експозиція без істотних змін з 1983 до 1988&nbsp;р., коли була повернута на Хортицю козацька тематика, писала Апанович О. &nbsp;
 
У [[1988]] році музею на острові Хортиця повернули статус «Музею історії запорозького козацтва». А з отриманням Українською державою незалежності, пропагувались і національні цінності. Відзначались пам'ятні дати: 180 років з дня народження Т. Шевченка, 300 років від дня народження кошового останньої Січі П. Калнишевського, 310-та річниця кошового Чортомлицької Січі І. Сірка, 225-річчя зруйнування російським царатом Нової Січі (1775), 220-річчя Хотинської війни, 50 років з дня смерті видатного дослідника козацтва Д. Яворницького, фестиваль козацької пісні «Хортиця», у 1991&nbsp;р. За сценарієм М. Ткача, а в 1992&nbsp;р.&nbsp;— А. Сокульського та режисерами Б. Шарварко і Д. Мухарським були проведені театральні вечірні вистави на о. Хортиці, присвячені 500 річчю виникнення козацтва.
Рядок 66 ⟶ 95:
* Підводні археологічні пам'ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина.
 
Важливим етапом для розбудови Національного заповідника «Хортиця» стало прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо розвитку Національного заповідника «Хортиця»„Хортиця“ на 2001—2005&nbsp;рр.» (16.05.2001&nbsp;р. №&nbsp;202-р.) та розроблення Концепції розвитку заповідника. З ІІ пол.. 90-х рр. головним завданням співробітників заповідника, який очолював тоді Г. Кропивка, кандидат історичних наук, стало розробка і складання Генерального плану розвитку Національного заповідника «Хортиця». Допомагав заповіднику Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект». Ця робота завершилась у 2005&nbsp;р. Державна цільова національно культурна програма розвитку Національного заповідника «Хортиця» на період до 2016&nbsp;р. Вимальовує перспективи заповідника. З боку науково-дослідної роботи:
* проведення комплексних історико-етнографічних та археологічних досліджень;
* придбання обладнання для проведення підводних археологічних робіт;
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_заповідник_«Хортиця»