Гетьманський переворот (1918): відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 46.53.176.194 (обговорення) до зробленого AMY 81-412
Nebo-sinee (обговорення | внесок)
Рядок 6:
У ніч з 24 на [[25 квітня]] [[1918]] року з власної квартири в [[Київ|Києві]] невідомими особами був викрадений мільйонер, голова Київського банку зовнішньої торгівлі, член фінансової комісії Центральної ради [[Добрий Адам|Абрам Добрий]].
 
Згодом з'ясувалося, що викраденням керував чиновник особливих доручень українського Міністерства внутрішніх справ Осипов, особистий секретар начальника політичного департаменту [[Українська народна республіка|Української народноїНародної республікиРеспубліки]] (УНР) Гаєвського. Банкіра відвезли в автомобілі на [[Київ-Пасажирський|вокзал]] Києва та доставили до вагона, що стояв на запасних коліях під охороною [[Українські січові стрільці|січових стрільців]] і був причеплений до звичайного пасажирського поїзда на [[Харків]]. Є думка, що Осипов запропонував Доброму звільнення в обмін на 100 тисяч рублів.
 
Викраденого було вирішено розмістити в харківській в'язниці, але директор [[ХолодногірськийХолодногірська централвиправна |колонія Холодногірської№ 18|Холодногірського централу]] відмовився приймати Доброго без ордера на арешт і відповідних супровідних документів Міністерства внутрішніх справ. Банкіра відвезли в харківський «[[Гранд-Готель (готель, Харків)|Гранд-Готель]]» і замкнули в номері. Там він на вимогу вимагачів підписав чек на 100 тисяч рублів.
 
Німецьке командування вважало Осипова виконавцем, а замовниками злочину оголосило міністра внутрішніх справ Центральної радиРади [[Ткаченко Михайло Степанович (художник)|Михайла Ткаченка]], військового міністра Центральної радиРади [[Жуковський Олександр|Олександра Жуковського]] і прем'єр-міністра українського уряду [[Голубович Всеволод Олександрович|Всеволода Голубовича]]. Викрадення міністрами Ради людини, через банк якої йшли фінансові операції окупаційних військ з [[Рейхсбанк]]ом, викликало обурення німецького командувача в Україні [[Герман фон Ейхгорн|Германа фон Ейхгорна]]. [[26 квітня]] він видав указ, згідно з яким усі кримінальні злочини на території України вибірково могли підлягати німецькому військово-польовому суду при збереженні паралельної роботи української правової системи. Видання такого наказу викликало стурбованість Голубовича, який через два дні після викрадення сказав з трибуни Центральної радиРади таке<ref>[http://sil.org.ua/ua/%D0%B2%D0%B7%D0%BB%D1%91%D1%82-%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5-%D0%B3%D0%B5%D1%82%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3-2/ Зліт і падіння гетьмана Скоропадського] {{ref-ru}}</ref>:
{{початок цитати}}Що таке є власне пан Добрий? Він, може, є підданець Німецької держави? Ні, він ні сват, ні кум, він зовсім постороння людина. І от із-за того, що було похищено цю посторонню людину, яка юридично нічим не зв'язана з Німеччиною, яка не дає ніяких поводів до того, щоби зробити такої колосальної ваги приказ, приказ був виданий. {{кінець цитати}}
 
Рядок 22:
За три дні перед цими подіями німці роззброїли дивізію [[Синьожупанники|Синьожупанників]], а 30 квітня [[Січові стрільці|Січових Стрільців]].<ref>Мазепа І. Україна в огні і бурі революції 1917—1921.&nbsp;— P. Mirchuk, 1967&nbsp;р.&nbsp;— 400 с.</ref>
 
== Причини падіння Центральної радиРади ==
* З грудня [[1917]] року Рада почала стрімко втрачати свій авторитет серед населення. Головна причина полягала в тому, що УЦР своєчасно не змогла розв'язати нагальних соціально-економічних проблем (і перш за все робітниче та аграрне питання), бо віддавала пріоритет національно-політичним інтересам.
* Рада не мала боєздатних збройних сил. Адже соціалістична її більшість вважала за непотрібне створення регулярної армії, а натомість прагнула сформувати так звану «народну міліцію», яка виконувала б насамперед функції охорони правопорядку.