О: відмінності між версіями

* В українській мові існує слово, що складається від однієї цієї літери&nbsp;— «о». Воно омонімічне: може означати як вигук, часто уживаний у звертанні (''О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок''), так і прийменник (перед голосними має форму ''об''). Зараз цей прийменник використовується лише для позначення часу (''о сьомій годині''), і з дієсловами, що мають значення «зіткнутися», «ударитися», «битися» (''миска розбилася о камінь, хвилі б'ються о берег''). Історичне вживання прийменника «о» було ширшим, так, у сполученні з місцевим відмінком він широко використовувався замість прийменника «про», трапляється в цьому значенні він і в літературі: ''«О Довбушу він ніколи не споминав, о грошех і скарбах тож само ні»'' ([[Франко Іван Якович|І.&nbsp;Я.&nbsp;Франко]]), ''«А тут бур'ян, піски, тали… І хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила»'' ([[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченко]]), ''«Ще довго стояла громада нерухомо.. Нарешті розійшлась: кожний мав о чім думати після слів Соловейка»'' ([[Коцюбинський Михайло Михайлович|М.&nbsp;М.&nbsp;Коцюбинський]])<ref>{{СУМ-11|О}}</ref>. У цьому значенні прийменник «о» зараз широко вживається у деяких [[слов'янські мови|слов'янських мовах]] ({{lang-ru|думаю о тебе}}, {{lang-pl|myślę o tobie}}, {{lang-sr|ја мислим о теби}}, {{lang-hr|ja mislim o tebi}}&nbsp;— «я думаю про тебе»).

* На кириличній клавіатурі з розкладкою [[ЙЦУКЕН]] літери А і О помічені точками або рисками&nbsp;— для зручнішої орієнтації при сліпому методі друкування.

* У [[Вологда|Вологді]] існує пам'ятник літері «О».