Суецький канал: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 76:
{{main|Суецька криза}}
Після того, як Велика Британія і [[Сполучені Штати Америки|Сполучені Штати]] відкликали свої обіцянки надати підтримку в будівництві [[Асуанська гребля|Асуанської греблі]] у зв'язку з єгипетським орієнтуванням на [[Радянський Союз]], в [[1956]] році (за 13 років до того, як відповідно до умов концесії канал мав цілком відійти до Єгипту) єгипетський президент [[Гамаль Абдель Насер]] націоналізував канал, маючи намір фінансувати проект греблі за рахунок доходів від каналу. Одночасно ним були закриті [[Тиранські протоки]] для ізраїльських суден, що припинило ізраїльську торгівлю через порт [[Ейлат]] в [[Акаба (затока)|затоці Акаба]]. Це спровокувало Суецьку кризу —
Частково план було здійснено, проте конфлікт здобув величезного міжнародного резонансу, а багато інших країн спробували втрутитися дипломатичним шляхом для припинення великих жертв. Для припинення війни [[Канада|канадський]] Державний секретар закордонних справ [[Лестер Боулс Пірсон]] запропонував створити [[Миротворча діяльність|миротворчі сили]] [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] для забезпечення доступу до каналу для всіх сторін, а Ізраїль мав вивести свої війська з [[Синайський півострів|Синайського півострова]]. 4 листопада 1956 року більшістю голосів [[Генеральна Асамблея ООН]] проголосувала за миротворчу резолюцію Пірсона, в якій миротворцям ООН надавався мандат на перебування на Синайському півострові, якщо як Єгипет, так й Ізраїль погодяться на їх введення. США також економічно та фінансово натиснули на уряд Великої Британії, яка також погодилася вивести свої війська. За цей план Пірсон пізніше був нагороджений [[Нобелівська премія миру|Нобелівською премією миру]].
| |||