Федорченко Адольф Михайлович: відмінності між версіями

м
нема опису редагування
[неперевірена версія][неперевірена версія]
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
ФЕДОРЧЕНКО Адольф Михайлович (1931-1994) - випускник [[Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка]] (1954 р.), один з фундаторів наукової школи теоретичної фізики в Україні, доктор фізико-математичних наук, професор.
Народився 29 березня 1931 р. у селищі Олександрівці Кіровоградської області в родині вчителів. 1954 р. закінчив [[Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка]], в якому пропрацював усе своє життя, пройшовши шлях від асистента до завідувача кафедри теоретичної фізики. Учень видатного вченого [[М.М.Боголюбова]], у нього він навчався в [[аспірантура|аспірантурі]], А.М.Федорченко сповна віддавав свої знання та творчу енергію вирішенню наукових проблем, педагогічній діяльності.
У 1956 р. Адольф Михайлович улаштувався на роботу до університету на посаду асистента кафедри теоретичної фізики. Через три роки захистив кандидатську дисертацію. З 1962 р. працював доцентом кафедри, а з 1971 р. після захисту докторської дисертації (1970) - професором кафедри теоретичної фізики. Протягом 1966-1994 рр. очолював кафедру теоретичної фізики фізичного факультету. Підготував понад 10 кандидатів фізико-математичних наук, троє з яких стали докторами. А.М.Федорченко є одним з фундаторів наукової школи теоретичної фізики в Україні. Протягом майже 30-річного керування кафедрою теоретичної фізики у Київському університеті він разом зі своїми учнями та співробітниками підготував цілу плеяду талановитих фізиків-теоретиків, які успішно працюють як в Україні, так і далеко за її межами, гідно представляючи українську наукову школу теоретичної фізики в усьому світі.
Адольф Михайлович читав в університеті всі курси теоретичної фізики та спецкурси з теорії плазми. Він мав широкі енциклопедичні знання з різних розділів фізики, часто виступав арбітром у наукових дискусіях. Основний напрямок наукових досліджень А.М.Федорченка - розробка теорії нестійкості систем з розподіленими параметрами, з якої виводились принципи генерації та підсилення надвисокочастотних коливань у плазмі твердих тіл, розробка методів аналізу нелінійних задач у фізиці плазми, теорії лазерів на парах металів та ексимерних лазерів. Свої найзначніші наукові здобутки він підсумував у монографії «Абсолютная и конвективная неустойчивость в плазме и твердых телах» (Москва, «Наука», 1981 р.), яку написав разом зі своїм учнем - професором М.Я.Коцаренком. Але, безперечно, не менш важливою була і його робота з написання [[підручник]]ів та навчальних посібників із теоретичної фізики. Сам і разом зі співавторами він видав 17 підручників та посібників. Завершенням цієї великої праці було видання в 1992-1993 рр. двотомного курсу «Теоретична фізика. Класична механіка і електродинаміка», т.1 (Київ, [[«Вища школа»]], 1992 р.) та «Теоретична фізика. Квантова механіка, термодинаміка і статистична фізика», т.2 (Київ, «Вища школа», 1993 р.). Цей підручник є першим виданням цілісного курсу теоретичної фізики українською мовою. Широковідомим є також «Сборник задач по теоретической физике» (у співавторстві з Л.Г.Гречком, В.Й.Сугаковим, О.Ф.Томасевич, Москва, «Высшая школа», 1972 р., друге видання 1984 р.), який було перекладено англійською, польською та японською мовами. За цими підручниками і до цього часу навчаються студенти-теоретики на фізичному факультеті.
Хоч А.М.Федорченко не шукав нагород, вони знаходили його. За бездоганну багаторічну працю А.М.Федорченко неодноразово отримував подяки та нагороди, серед яких медаль «Ветеран праці» (1985 р.), почесний знак «Відмінник народної освіти» (1987р.), медаль ім. А.С.Макаренка (1988 р.), звання академіка Академії вищої школи України (1993 р.), медаль Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки (1994 р.), звання «Соросівський професор» (1994 р.).
А.М.Федорченко мав гострий розум, що дозволяв йому швидко збагнути суть проблеми, наукової чи педагогічної. Він не шкодував часу, щоб розібратись у ній чи допомогти зробити це іншим, не сприймав компромісів на шкоду справі, виправдань бездіяльності. Ці риси були визначальними для професора А.М.Федорченка і як науковця та викладача, і як людини. Його любили студенти і поважали співробітники.
Помер А.М.Федорченко 14 грудня 1994 р. Раптова смерть зупинила його стрімку ходу о 8 годині 30 хвилин ранку, коли він ішов до своїх улюблених студентів на лекцію. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] в м.у Києві.
24 289

редагувань