Нуклеопротеїни: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kurgus (обговорення | внесок)
Рядок 26:
 
* [[Хроматин]] — комплекс ДНК з [[Гістони|гістонами]] в клітинах еукаріотів. За рахунок електростатичної взаємодії нитка ДНК здійснює подвійний оберт навколо октамеру гістонного комплексу H2a, H2b, H3 і H4, утворюючи [[нуклеосоми]], сполучені ниткою ДНК. При приєднанні до комплексу гістону H1 шість нуклеосом утворюють кільцеподібний комплекс, в результаті відбувається конденсація хроматину з утворенням фібрілярної структури, яка далі при приєднанні [[ДНК-топоізомерази|топоізомерази II]] і ряду допоміжних білків здатна конденсуватися в [[гетерохроматин]]. ДНК, зв'язана в такому нуклеопротеїдному комплексі, не [[транскрипція (біологія)|транскрибуєтся]].
* [[Нуклеопротаміни]] - комплекс ДНК з [[протаміни|протамінами]] в [[сперматозоїд|сперматозоїдах]] хребетних, молюсків і деяких комах. За рахунок високої основності протамінов і їх меншого, у порівнянні з гистонами, розміру, ДНК в нуклеопротамінах упакована значно щільніше, ніж у соматичних клітинах. Внаслідок утворення нейтрального комплексу ДНК з протамінами нуклеопротаміни утворюють щільні тороїдальні структури, що містять ~ 50 K пар основ, які з'єднані короткими ділянками ДНК, що зв'язуються з ядерним скелетом. У свою чергу, тороіди при конденсації нуклеопротаміна утворюють фібрили, в яких вони упаковані «стопкою». Така щільна організація нуклеопротамінов забезпечує захист ДНК сперматозоїдів від зовнішніх факторів.
* Окремим важливим класом дезоксирибонуклеопротеїдів є [[вірус]]ні нуклеопротеїни. Для реплікації генетичного матеріалу ДНК-вмісних вірусів необхідне перенесення вірусної ДНК в [[ядро клітини]], такий транспорт і проникнення в ядро здійснюються у вигляді нуклеопротеїдних комплексів, білки яких несуть специфічні ділянки — сигнали ядерної локалізації (''Nuclear Localization Signal, NLS''), що забезпечують транспорт через [[ядерні пори]].