Архітектура Маріуполя: відмінності між версіями

правопис
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок)
Lorry (обговорення | внесок)
правопис
Рядок 98:
Європеїзація архітектури в Російській імперії досягла найбільшого щаблю наприкінці 19 ст., коли зусиллями декількох архітекторів народився стиль [[сецесія]] (модерн). Засновником стилю [[модерн]] (сецесія або югендстиль) вважають бельгійського архітектора [[Віктор Орта|Віктора Орта]] (1861—1947). Ще в юнацькі роки він відбув у Париж, де вивчав ужиткове мистецтво, технології створення декору. [[1893]] року Віктор Орта закінчив будівництво приватного будинку професора Едмона Тасселя, котрий став маніфестацією нового стилю.
 
Розповсюдженню стилю сприяли як широке промислове виробництво [[бетон]]у, скла великого розміру, піднесення промислового виробництва заліза, [[Цегла|цегли]], [[Кераміка|кераміки]], так і піднесення торгівлі та будівельний бум. Стилістику сецесії всіляко підтримували як всесвітні [[Виставка|виставки]], так і різні періодичні видання. Головним було повсюдне прийняття цього стилю новими прошарками населення - середньою та крупною буржуазією, [[банкір]]ами, володарями великих [[універмаг]]ів, середніми і дрібними комерсантами без значних культурних традицій. Стиль був гнучким і здатним успішно розв'язувати будь які будівельні програми чи побутові завдання - від анамблевої забудови приватного будинку, заміської садиби, [[театр]]у, [[вокзал]]у, великого [[універмаг]]а до [[інтер'єр]]ів, [[одяг]]у, [[посуд]]у, ювелірних прикрас, [[Етикетка|етикеток]] вина, реклами, [[Театральна програмка|театральної програмки]] тощо.
 
В Маріуполі, де дворянський елемент культури завжди був слабким, стиль сецесія був масово сприйнятий саме комерсантами. Двоповерхові торгові ряди на вулиці Торговій мали хвилясті архітектурні форми і небачено широкі скляні поверхні вікон, котрі і запропонував новий на той час стиль. Доволі повно стиль сецесія відбівся також в будіництві приватних будинків та учбових закладів (приватний будинок архітектора В.О. Нільсена, приватний будинок Гозадинова (нині художній музей імені Куїнджі), будинок інвалідів Катеринославського губернського земства (нині Маріупольський краєзнавчий [[музей]]), Будинок вчителя (на розі вулиць Євпаторійської і Артема). Невеликі і двоповерхові житлові будинки створили масову забудову вулиць в історичному центрі Маріуполя. Їх було ще більше до 1940-х років, коли вони були втрачені через артобстріли і [[Пожежа|пожежі]] та розібрані до [[фундамент]]ів у повоєнний період.
85 550

редагувань