Вторгнення США в Гренаду: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування Klm (обговорення) до зробленого MobyVan |
Немає опису редагування |
||
Рядок 29:
'''Вто́ргнення США в Грена́ду''' ({{lang-en|United States invasion of Grenada}}) ([[1983]]) — [[військова операція]] під кодовою назвою '''''«Необхідна лютість»''''' ({{lang-en|Operation Urgent Fury}}) проведена [[Збройні сили США|Збройними силами США]] з метою [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] на територію острову [[Гренада]] та повалення лівого уряду, що захопив владу шляхом [[путч]]а.
Гренада отримала незалежність від [[Велика Британія|Сполученого Королівства]] у 1974. У 1979 стався [[Державний переворот|державний переворот]], в результаті якого влада перейшла до лівого руху [[Спільні зусилля у галузі соціального забезпечення, освіти та визволення|JEWEL]] на чолі [[Моріс Бішоп|Морісом Бішопом]]. У 1983 відбувся ще один переворот, Бішопа та кількох представників уряду захопили і згодом стратили. Після цього у відповідь на звернення [[Організація Східнокарибських держав|Організації Східнокарибських держав]] та генерал губернатора Пола Скуна адміністрація президента [[Рональд Рейган|Рейгана]] прийняла рішення про початок військового вторгнення. З точки зору США, основною метою операції був захист життів 600<ref name="dtic">{{cite web |url=http://www.dtic.mil/doctrine/doctrine/history/urgfury.pdf |last=Cole |first=Ronald |year=1997 |title=Operation Urgent Fury: The Planning and Execution of Joint Operations in Grenada |accessdate=17 april 2017}}</ref> американських студентів та недопущення повтору [[Захоплення американських заручників у Тегерані|тегеранської кризи]].
[[Файл:USPlanGrenadaUrgentFury.jpg|міні|ліворуч|280пкс|Операція '''''«Необхідна лютість»''''' ({{lang-en|Operation Urgent Fury}})]]▼
Вторгнення почалось через шість днів після смерті Бішопа, вранці 25 жовтня 1983. Об'єднані сили армії США та ряду інших карибських держав (всього близько 7600 осіб) швидко подолали спротив гренадців. Військовий уряд [[Гадсон Остін|Остіна Гадсона]] було усунуто, влада тимчасово (до проведення виборів у 1984) перейшла до генерал-губернатора Пола Скуна.
2 листопада 1983 [[ООН]] прийняла резолюцію, у якій події у Гренаді називались «грубим порушенням норм міжнародного права»<ref name=UN_GA_Resolution_38_7>{{cite web |url=http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/38/7|title=United Nations General Assembly resolution 38/7 |publisher=ООН |date= 2 November 1983 | access-date =17 квітня 2017}}</ref> З іншого боку, дії уряду отримали значну підтримку всередині США<ref name=Magnuson>{{cite news| last=Magnuson |first=Ed |title=Getting Back to Normal |newspaper=Time |date=21 November 1983 |url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,926318-1,00.html}}</ref>.
У Гренаді день вторгнення відзначають як національне свято, ''День подяки''.
В ході вторгнення проявились численні проблеми у комунікації та координації дій між різними американськими військовими підрозділами<ref name="bg">{{cite web |url=https://www.bostonglobe.com/ideas/2013/09/08/how-grenada-reshaped-military/IZDvWwlt9Ed1chAJufkrvJ/story.html |назва=How Grenada reshaped the US military |веб-сайт=bostonglobe.com |видавець=The Boston Globe |дата-доступу=17 квітня 2017}} </ref>. Після розслідування було проведено ряд військових реформ, зокрема [[Акт Голдвотера-Ніколса|акт Голдвотера-Ніколса]].
== Історія ==
Сер [[Ерік Гейрі]] очолив Гренаду після здобуття незалежності у 1974. Країна залишалась у складі [[Співдружність націй|Британської співдружності]]; існував пост [[Генерал-Губернатор Гренади]], який мав певні повноваження та призначався [[Британська монархія|королевою]]. На час описаних у статті подій цю посаду займав Пол Скун.
У 1976 його [[Об'єднана лейбористська партія Гренади|лейбористська партія]] отримала перемогу на виборах, однак опозиція не визнала їх результатів. На вулицях відбувались численні сутички між приватною армією Гейрі (відомою як {{lang-en|Mongoose Gang}}) та представниками опозиційного руху ''NJM'' ({{lang-en|}}). Назва останнього походить від аббревіатури JEWEL (({{lang-en| Joint Endeavour for Welfare, Education, and Liberation}})) — однієї з партій, що входили до [[Спільні зусилля у галузі соціального забезпечення, освіти та визволення|об'єднання опозиційних сил]] Гренади. 13 березня 1979 в той час, коли Гейрі був за межами країни, NJM організував державний переворот. До влади прийшов революційний уряд на чолі з [[Моріс Бішоп|Морісом Бішопом]] .
=== Аеропорт ===
Уряд Моріса Бішопа ініціював побудову міжнародного аеропорту у ''Пойнт Салінас'' ({{lang-en|Point Salines}}) за міжнародної допомоги Британії, Куби, Лівії, Алжиру та інших країн. Плани побудови аеропорту виникли ще у 1954, коли Гренада була британською колонією, проект був виконаний канадською фірмою, будівництво розпочалось за участі британських компаній.
В березні 1983 уряд США звинувачував гренадців у тому, що радянсько-кубинські військові будують у Пойнт Салінас злітну смугу довжиною 2,7 км. Це означало, що на аеродромі зможуть сідати радянські важкі транспортні літаки ([[Ан-124 «Руслан»|Ан-124]] та [[Ан-22 «Антей»|Ан-22]]), що постачають зброю для партизанських формувань у Центральній Америці, розширюючи зону радянського впливу. Також відзначалась надмірна кількість складів з паливом, більш характерна для військової бази, ніж для цивільних літаків. Виникало побоювання, що там будуть базуватись кубинські винищувачі-бомбардувальники [[МіГ-23]]<ref name=dtic/>.
Моріс Бішоп відповідав, що новий аеропорт потрібен для того, щоб приймати комерційні авіарейси з туристами. На півночі остову існував інший аеропорт, Перл ({{lang-en|Pearl's Airfield}}), однак його злітна смуга була закороткою для реактивних літаків.
29 травня 2009 аеропорт у Пойнт Салінас було перейменовано на честь Моріса Бішопа.
=== Жовтень 1983 ===
16 жовтня 1983 радикальні члени NJM на чолі з [[Бернард Коард|Бернардом Коардом]] здійснили черговий переворот та помістили Моріса Бішопа під домашній арешт. Почались масові протести, Бішопу вдалось звільнитись і він знову заявив про себе, як про голову уряду.
19 жовтня Бішопа знову захопили та розстріляли разом з його вагітною дівчиною, кількома членами уряду та лідерами профсоюзів. Тіла розстріляних досі не вдалось знайти: можливо, вони були спалені на одній з військових баз<ref name="AP 2012">{{cite web |url=http://www.foxnews.com/world/2012/06/08/grenada-trying-to-find-remains-slain-marxist-pm.html |назва=Grenada trying to find remains of slain Marxist PM |веб-сайт=foxnews.com |видавець=Associated Press |дата-доступу=17 квітня 2017}} </ref>
Влада перейшла до [[Військова хунта|військового уряду]] на чолі з [[Гадсон Остін|Остіном Гадсоном]]. На чотири дні було оголошено цілодобову комендантську годину, знаходження на вулиці у цей час каралось розстрілом. Генерал-губернатора Гренади Пола Скуна помістили під домашній арешт.
Організація Східнокарибських держав, уряди [[Барбадос]]у та [[Ямайка|Ямайки]] звернулись до США по допомогу<ref name="dtic"/>. Генерал-губернатор Пол Скун, маючи відповідні повноваження, також через секретні дипломатичні канали запросив американських військових до Гренади<ref name="NYTObit">{{cite news|url=https://www.nytimes.com/2013/09/09/world/americas/paul-scoon-who-invited-grenada-invaders-dies-at-78.html|title=Paul Scoon, Who Invited Grenada Invaders, Dies at 78|last=Martin|first=Douglas|publisher=[[The New York Times]]|date=2013-09-09}}</ref>. Про таке рішення Пола Скуна було оголошено пізніше, а на той час про це не повідомляли для його безпеки.
== Вторгнення ==
▲[[Файл:USPlanGrenadaUrgentFury.jpg|міні|
25 жовтня о 5:00 почалась операція ''«Необхідна лютість»'' ({{lang-en|Operation Urgent Fury}})]]. У ній брали участь 7000 американців та 300 солдатів з інших карибських країн. Для США це стало першою військовою операцією з часів [[Війна у В'єтнамі|війни у В'єтнамі]].
Атакуючим протистояли 1500 гренадських солдатів (за іншими даними 700<ref name="bg"/>) та певна кільність кубинців. У Гренади не було танків, лише вісім БТР-60 та дві [[БРДМ-2]]. Також вони мали 12 зенітних установок [[ЗУ-23]], [[82-мм міномет БМ-37|82-мм]] міномети, [[ДШК|крупнокаліберні кулемети]] та гранатомети.
Точна роль громадян Куби у конфлікті залишається невизначеною. За деякими даними, у Гренаді на час вторгнення перебувало 784 кубинці, з них лише 64 були військовими. Ще 636 були будівельниками, а решта мали інші цивільні спеціальності. [[ЦРУ]] вважало, що в разі необхідності будівельники будуть залучені до оборони<ref>[https://www.cia.gov/library/readingroom/docs/DOC_0000652875.pdf cia.gov] assessment of cuban forces in grenada — CIA</ref>. Один з кубинських офіцерів, присутніх у Гренаді, пізніше зізнавався, що роздавав зброю усім робітникам на будівництві для самозахисту. За даними радіоперехоплень, вони отримали наказ «триматись до останнього», однак більшість здались у полон. Пізніше полонені повернулись до Куби, де їх вітали як героїв<ref name="cubanc">{{cite web |url=https://cubaconfidential.wordpress.com/2013/10/25/u-s-invasion-of-grenada-30-years-later/ |назва=U.S. Invasion of Grenada, 30 Years Later |веб-сайт=cubaconfidential.wordpress.com |видавець= |дата-доступу=17 квітня 2017}} </ref>
=== Спеціальні операції ===
Ще до початку основної операції морські котики з [[DEVGRU|6-тої команди SEAL]] мали виконати кілька спеціальних завдань.
Одна з команд провела розвідку пляжів на півночі острову біля аеропорту Перлс та виявила, що вони не підходять для висадки<ref name="dfn1">{{cite web |url=http://www.defensemedianetwork.com/stories/urgent-fury-u-s-special-operations-forces-in-grenada-1983/2/ |назва=Urgent Fury: U.S. Special Operations Forces in Grenada, 1983 |веб-сайт=defensemedianetwork.com |видавець= |дата-доступу=17 квітня 2017}} </ref>
Інша команда повинна була врятувати генерал-губернатора Гренади, що знаходився під домашнім арештом. Виконавши висадку з гелікоптера, котики забули вивантажити обладнання для супутникового зв'язку. Пізніше їм довелось використати звичайну телефонну лінію, щоб викликати вогневу підтримку<ref name="sealsmu">{{cite web |url=https://www.navysealmuseum.org/about-navy-seals/seal-history-the-naval-special-warfare-story/seal-history-navy-seals-in-grenada |назва=SEAL History: Navy SEALs in Grenada Operation URGENT FURY |веб-сайт=navysealmuseum.org |видавець= |дата-доступу=17 квітня 2017}} </ref>. Бійці тримали оборону будинку, доки наступного дня їх не вивела з оточення група морської піхоти.
Ще одна команда мала захопити радіовежу на острові. Досягнувши вежі, вони опинились в оточенні гренадських та кубинських військ і не змогли зв'язатись з командуванням. Було прийнято рішення зруйнувати вежу, після чого котики пробились назад до берега та відпливли подалі у відкрите море<ref name="sealsmu"/>. Згодом їх помітили з розвідувального літака та забрали на ''USS Caron''<ref name="dfn1"/>.
Потрібно було здійснити розвідку аеропорту Пойнт Салінас, бійцям довелось висаджуватись на гумових човнах вночі серед шторму. Через несприятливі погодні умови четверо котиків загинули, їх тіла так і не були знайдені. Згодом мотори човнів заглохли і місію в цілому довелось скасувати. Розвіддані для висадки не вдалось отримати.
=== Перший день ===
[[Файл:CH-53D HMM-261 Grenada Okt1983.jpeg|міні|
350<ref name="dfn1"/> бійців з [[75-й полк рейнджерів|75-го полку рейнджерів]] за підтримки [[Lockheed AC-130|AC-130]] висадились на парашутах на аеродром Пойнт Салінас о 5:34. О 10:00 аеропорт було захоплено; а о 14:05 приземлився перший літак з бійцями [[82-га повітряно-десантна дивізія (США)|82-гої дивізії]], які мали продовжити наступ. О 15:30 гренадські війська намагались контратакувати, однак були відбиті.
Поряд з аеродромом знаходився один з корпусів місцевого університету (так званий {{lang-en|True Blue Campus}}). Рейнджери захопили його, звільнили 138<ref name="dtic"/> студентів і, несподівано для командування, дізнались що решта студентів знаходяться в іншому місці, всередині острову. Під час розвідки четверо рейнджерів потрапили у засідку і загинули.
Близько 5:30 бійці [[Корпус морської піхоти США|Корпусу морської піхоти США]] на вертольотах [[CH-46 Sea Knight|CH-46]] та [[Sikorsky CH-53 Sea Stallion|CH-53]] висадились в аеропорту Перлс на півночі острову. Спротиву майже не було.
Підрозділи [[Дельта (спецпідрозділ)|Дельта]] за підтримки рейнджерів роти C [[75-й полк рейнджерів|75-го полку]] мали звільнити політв'язнів з в'язниці Richmond Hill. Поряд з нею знаходився форт Фредерік ({{lang-en|Fort Frederick}}) — висока міцна фортеця 18-го століття. Планувалась висадка на вертольотах [[Sikorsky UH-60 Black Hawk|UH-60]] та [[MH-6 Little Bird|MH-6]], однак через сильний спротив її було скасовано. Один з [[Sikorsky UH-60 Black Hawk|UH-60]] було збито.
Близько 7:00 підрозділи морської піхоти з плавучими бронетранспортерами [[AAV-P7]] та чотирма танками [[M60 (танк)|M60]] висадились у затоці ''Grand Mal''.
В ході операцій авіапідримку здійснювали штурмовики [[Ling-Temco-Vought A-7 Corsair II|A-7 Corsair]] та ударні вертольоти [[Bell AH-1 Cobra|AH-1 Cobra]]. Намагаючись знищити зенітні установки у Форті Фредерік, один з ''A-7'' завдав удару по лікарні для душевнохворих, в результаті чого загинули 18 цивільних осіб. Біля того ж Форту Фредерік були збиті два вертольоти ''AH-1''.
=== Другий день ===
=== Подальші події ===
[[Файл:Eastern Caribbean Defense Force.jpg|міні|праворуч|280пкс|Підрозділи Східнокарибських сил оборони прибувають на острів Гренада]]
▲[[Файл:CH-53D HMM-261 Grenada Okt1983.jpeg|міні|ліворуч|280пкс|[[Вертоліт]] корпусу морської піхоти США [[Sikorsky CH-53 Sea Stallion|CH-53D «Морський лев»]] над зенітною установкою радянського виробництва [[ЗУ-23]]]]
== Див. також ==
| |||