Вікіпедія

Гренландське море: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м оформлення
мНемає опису редагування
Рядок 52:
Хоча найглибша точка всередині моря 4846 метрів, глибина до 5669 м<ref>Martin Klenke, Hans Werner Schenke: ''A new bathymetric model for the central Fram Strait''. In: ''Marine geophysical researches'' 23, 2002, S. 367—378, {{DOI|10.1023/A:1025764206736}}</ref> були виміряна у [[безодня Моллой|безодні Моллой]], [[протока Фрама]], що з'єднує море з Північним Льодовитим океаном на півночі ([[Море Ванделя]])<ref>{{Cite journal|id={{hdl|10013/epic.16261}} |author=Soltwedel, T., Miljutina, M., Mokievsky, V., Thistle, D., Vopel, K.|year=2003|title=The meiobenthos of the Molloy Deep (5600 m), Fram Strait, Arctic Ocean|journal=[[Vie et Milieu]]|volume=53|issue=1|pages=1–13}}</ref>
 
Шельф у Ісландії простягається на 90-100&nbsp;км і розчленований підводними долинами. Ширина шельфу у Східній Ґренландії змінюється від 90 до 340&nbsp;км. Біля Західного Шпіцбергену шельф має ширину 30-60&nbsp;км, а у о. Ведмежий утворює велике горбисте плато&nbsp;— Ведмеженську банку. Для материкового схилу характерна крутизна 3-4°, місцями він ускладнений уступами. Ложе Ґренландського моря розкраєно Східно-ГренландськимҐренландським хребтом на дві глибокі западини: Північну&nbsp;— з глибинами 3100-3200&nbsp;м і рівним дном і Південну&nbsp;— з глибинами 3500-3700&nbsp;м і відносно складним рельєфом дна.
 
[[Файл:Рельєф дна і течії Гренландського моря.jpg|thumb|280px|Рельєф дна і течії Ґренландського моря]]
 
== Гідрологія ==
Центральна та північна частини ГренландськогоҐренландського моря щільно насичені плаваючимиплавальними криговими полями, а взимку вкриваються суцільною кригою, що практично унеможливлює судноплавство.
 
=== Течії ===
Східною частиною прямує тепла [[Шпіцбергенська течія]], частина [[Гольфстрім]]у, що поступово охолоджується і занурюється під поверхню Північного Льодовитого океану, повертається на південь у вигляді холодної [[Східно-ГренландськаҐренландська течія|Східно-Гренландськренландської течії]] і є важливою частиною конвеєрної стрічки Атлантики, що транспортує холод з північних районів до півдня і прямує західною частиною моря. Поверхневі течії утворюють циклональний кругообіг<ref name=whirl>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=UpyuBF4qyJ0C&pg=PA217|pages=216–217|title=Ocean processes in climate dynamics: global and mediterranean examples|author1=Malanotte-Rizzoli, Paola |author2=Robinson, Allan R. |publisher=Springer|year=1994|isbn=0-7923-2624-5}}</ref>
 
Ґренландське море, разом з [[Баренцове море|Баренцовим морем]] і [[море Лабрадор|морем Лабрадор]] є одним з головних місць утворення [[глибинна вода|глибинної води]] північної півкулі<ref name="ake17">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0-387-36637-7, S. 17</ref> У зв'язку з цим це одне з небагатьох морів, де існує прямий зв'язок між різними шарами води на різних глибинах<ref name="ake122">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0-387-36637-7, S. 122</ref>
 
Гідрологія Ґренландського моря в основному визначається [[Східно-ГренландськаҐренландська течія|Східно-ГренландськоюҐренландською поверхневою течією]], що прямує з північно-сходу на південний-захід, що є продовженням [[Трансарктична течія|Трансарктичної течії]], яка перетинає Льодовитий океан. Потужність досягає по глибині 600 метрів, де вона обмежена з долу Ґренландським континентальним шельфом. На поверхні, вона посилюється частими північно-східними вітрами що досягають швидкості 25 см/с. На схід від течії, існує зворотна течія. Улітку Східно-ГренландськаҐренландська течія прямує значно далі на схід, ніж взимку<ref name="ake127">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0387366377, S. 127</ref> На північ від Ян-Маєн, ​​відбувається циклональний кругообіг води. в центрі якого, в свою чергу, проходить конвекція поверхневої і глибинної води.
 
=== Температура води ===
Рядок 77:
=== Водні маси ===
Ґренландське море має п'ять великих водних мас:
* ''арктична поверхнева вода'' прямує Східно-ГренландськоюҐренландською течією з Північного Льодовитого океану. Розташована у найзахіднішій частині моря, влітку до глибин 200 метрів і взимку&nbsp;— 600&nbsp;м, має солоність 31,5&nbsp;— 34 г/кг що є нижчою, ніж в Атлантичному океані і має температуру від -2&nbsp;°C до +1&nbsp;°C.
* ''ґренландська поверхова вода''&nbsp;— утворюється в східній частині моря шляхом взаємодії між атлантичною і арктичною водою має солоність від 34,7 до 34,9 г/кг і при температурі від 0&nbsp;°C до 2&nbsp;°C.
* Уздовж узбережжя Ґренландії, є вузька смуга води, яка досягає глибин близько 150 метрів, утворена дренуванням Гренландії, і , відповідно, має великі сезонні відмінності.
* На глибинах нижче 500 метрів ''середній шар води Ґренландського моря'' займає більшу частину об'єму, який утворюється через суміш арктичних і атлантичних вод Норвезького моря. Вона має температуру близько -0,44&nbsp;°C, а солоність 34,9 г/кг.
* ''Придонна вода Ґренландського моря'', подібна до глибинних вод північних морів, має температуру між -0.9 і -1.1&nbsp;°C градусів по, і солоність близько 34.92 г/кг
Рядок 89:
Льодовиковий язик Одден є однією з ключових областей формування зимового льоду в Арктиці. Було відомо протягом тривалого часу і був зустрінутий [[Фрітьйоф Нансен|Фрітьйофом Нансеном]], але механізм дії був тільки повністю зрозумілий з появою супутникових знімків.<ref>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=xQyucndLIegC&pg=PA366|pages=366, 383|title=Polar Oceans from Space|author=Comiso, Josefino |publisher=Springer|year=2010|isbn=0-387-36628-8}}</ref>
 
Одден мав довжину близько 1300&nbsp;км і охоплював площу до 330000 км² в більшість років. Простягався на схід від головного Східно-Ґренландського пакового льоду до 72-74° N взимку через наявність дуже холодної полярної поверхневої води [[течія Ян-Маєн|течії Ян-Маєн]], яка відводить воду на схід від Східно-Гренландськренландської течії (між о-вами Ян-Майен та Свальбард) що прямує цими широтами. Велика частина льоду що вже утворився прямує на південь рухається вітром, так що на холодній відкритій поверхні води утворюється новий лід&nbsp;— [[шуга]] та [[ніласова крига]] в бурхливому морі, утворюючи гігантську форму язика<ref>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=g-rfPlB-Br8C&pg=PA20|pages=20–21|title=Carbon Cycling in Arctic Marine Ecosystems: Case Study Young Sound|publisher=Museum Tusculanum Press|isbn=87-635-1278-5}}</ref> Здатна, разом з двома іншими ділянками в Лабрадорі і Антарктиці, поглинати до однієї п'ятої частини викидів двоокису вуглецю, який розчинений у їх поверхневих водах. Протягом зими сіль, що виділилася з цих поверхневих вод, опускається на дно моря (2500&nbsp;м і більше) разом з розчиненим двоокисом вуглецю<ref>http://world_countries.academic.ru/4489/Вспомогательная_защита%2A</ref>, це одна з небагатьох акваторій океану, де відбувається взимку конвекція, що підтримує рух в світовому океані системи поверхневих і глибинних течій, відомих як [[термохалінна циркуляція]].<ref name=whirl2>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=dGydMj2madMC&pg=PA127|pages=127–130|title=The oceanic thermohaline circulation: an introduction|author1=van Aken |author2=Hendrik Mattheus |year=2007|isbn=0-387-36637-7}}</ref> З 1990-х років, льодовиковий язик Одден рідко розвивається.
 
== Біологія ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гренландське_море