Василяшко Василь Іванович: відмінності між версіями

| національність = [[українці|українець]]

| Alma_mater =

| рід_діяльності =

| титул =

| посада = командир куреня «Галайда» і [[ТВ-12 «Климів»]] (09.1945—†18.02.1946)

| термін =

| попередник =

| наступник =

| головував_(-ла) =

| конфесія =

Василь Іванович Василяшко народився 13 квітня 1918 р. у с. [[Завишень]] [[Сокальський район|Сокальського району]] [[Львівська область|Львівської області]]. Його батько – Василяшко Іван, стрілець [[Українська Галицька армія|Української Галицької Армії]], загинув у 1920 році на Великій Україні, обороняючи [[Українська Народна Республіка|Українську Народну Республіку]]. Василь Василяшко закінчив шість класів у Завишенській школі, де здобув фах шевця. З юних років брав активну участь в діяльності осередку [["Просвіта"|Товариства «Просвіта»]], став членом Юнацтва [[ОУН|Організації Українських Націоналістів]], а згодом і [[ОУН]], до якої з 1932 р. належав його старший брат Микола.

 

Навесні 1941 р. В. Василяшко вступив до українського легіону в німецькій армії — [[Дружини Українських Націоналістів|Дружин Українських Націоналістів]] (ДУН), де служив у відомому батальйоні [[«Нахтігаль» (легіон)|«Нахтігаль»]], під командуванням майбутнього Головнокомандуючого [[УПА]], генерала-хорунжого [[Роман Шухевич|Романа Шухевича]]. Звідти із більшістю вояків перейшов до [[шуцманшафт|201-го шуцманшафт-батальйону]], який базувався в [[Білорусь|Білорусі]] і охороняв важливі об'єкти від [[Радянські партизани|радянських партизанів]]. Двічі приїжджав [[Завишень|додому]] у відпустку. Після закінчення річного контракту в грудні 1942 р. Василь, як і всі легіонери, залишив службу в [[Шуцманшафт (Третій Рейх)|батальйоні]] і на Різдво повернувся до [[Завишень|рідного села]].

 

* [[17 жовтня]] [[1944]] — біля с. Губинок [[Рава-Руський повіт|Рава-Руського повіту]] (тепер [[Польща]]);

* [[22 жовтня]] [[1944]] — с. [[Смолин (Яворівський район)|Смолин]] [[Яворівський район|Яворівського району]];

* [[10 листопада]] [[1944]] — с. [[Лучиці (Сокальський район)|Лучиці]] [[Сокальський район|Сокальського району]];

* [[25 листопада]] [[1944]] — с. [[Бишів (Радехівський район)|Бишів]] [[Радехівський район|Радехівського району]].

Через кілька днів після отримання найвищої нагороди УПА В. Василяшко загинув. Це сталося 18 лютого<ref>[http://sokal.lviv.ua/sokalschyna_knyha_pamiati_ukrainy_1914_1990/page__578.html Нечай Богдан. Сокальщина. Книга пам'яті України. 1914–1990]</ref> (за іншими даними 16 лютого<ref>[http://golossokal.com.ua/gytjevi-istorii/povstancheskij-komandir-pobeda.html Володимир Мороз. Повстанський командир “Перемога”]</ref>) 1946 р. в лісовій криївці між с. [[Боянець]] і [[Купичволя|Купичволею]] [[Жовківський район|Жовківського району]] на [[Львівщина|Львівщині]], внасліжок підлого доносу. Розвідувально-пошукова група прикордонних військ та райвідділу [[НКВД]] о 10 год. за агентурними даними встановила стеження за дорогою Боянець-Купичволя і помітила селянські сани, які їхали з хутора Колин до лісу. З'ясувавши, що з них, біля ретельно замаскованої криївки, скидували продукти, енкаведисти відкрили вогонь. Один з повстанців загинув, ще двоє врятувалися втечею. Троє тих, хто був у криївці, відмовилися здатися і у безвихідній ситуації пострілялися. Тоді з "Перемогою" загинули його найближчі співробітники: бунчужний куреня «Хміль», лікар куреня «Макаренко» і охоронець «Орлик»<ref>[http://golossokal.com.ua/gytjevi-istorii/povstancheskij-komandir-pobeda.html Володимир Мороз. Повстанський командир “Перемога”]</ref> (за іншими даними повстанець Весній Василь «Вихор» з Боянця<ref>[http://sokal.lviv.ua/sokalschyna_knyha_pamiati_ukrainy_1914_1990/page__578.html Нечай Богдан. Сокальщина. Книга пам'яті України. 1914–1990]</ref>). Ворог здобув 2 автомати, 2 гвинтівки, 4 пістолети та документи.

 

У 1991 р. тіла повстанців перепоховано у м. [[Великі Мости]], а згодом 24 серпня 1997 року, в [[День Незалежності України]], у [[Великі Мости|Великих Мостах]] відкрито надгробний і водночас символічний пам'ятник командиру Василяшку Василю «Перемозі» і його побратимам. Біля трьох тисяч жителів [[Великі Мости|Великих Мостів]], [[Червоноград|Червонограда]], [[Сокаль|Сокаля]], [[Соснівка|Соснівки]], [[Добротвір|Добротвора]], [[Львів|Львова]], села [[Завишень]] і сусідніх сіл [[Сокальський район|Сокальського]] і [[Жовківський район|Жовківського]] районів, 105 воїнів-прикордонників прибули на відкриття і посвячення пам'ятника. В почесній варті стояли ветерани Сокальської і Червоноградської станиці [[Всеукраїнське братство ОУН-УПА|Братства ОУН-УПА]], воїни-прикордонники Великомостівської прикордонної застави.