Ы: відмінності між версіями

* У російській мові «ы» пишеться на місці праслов'янського ''*y'', а також у деяких інших випадках: так, {{lang-ru|крыло}} при {{lang-x-slav|*kridlo}} пояснюється [[народна етимологія|народною етимологізацією]] слова, його [[Контамінація (лінгвістика)|контамінацією]] з ''крыть''<ref>[http://enc-dic.com/fasmer/Krlo-6675.html Крыло // Этимологический словарь русского языка.&nbsp;— М.: Прогресс М.&nbsp;Р.&nbsp;Фасмер 1964—1973] {{ref-ru}}</ref>.

* Після шиплячих «ы» ніколи не пишеться, заміняючись «и». Після «ц» у сучасному правописі «ы» пишеться лише в небагатьох винятках (''цыпленок, цыган, цыц, цыкнуть, на цыпочках'').

* Після задньоязикових «ы» пишеться лише в запозиченнях, іншомовних назвах (''кок-сагыз, акын, такыр, Мангышлак, Кызыл, Архыз''), а також у питомо російських простомовних формах слів (''Кыся, Олегыч, Маркыч, Аристархыч''), звуконаслідуваннях (''гыгыкать, кыш''), на стиках морфем (''подытожить, cыграть, безымянный''), за винятком приставок іншомовного походження (''постинфарктный'', але ''предынфарктный'') і приставок на гортанні й шиплячі (''межигровой, сверхизысканный''), а також слова ''взимать'' з похідними. Хоча в сучасній російській мові задньоязикові можуть бути й твердими, й м'якими, на письмі вживається переважно «и». При цьому вимова складів '''ги''', '''хи''', '''ки''' може бути різною: як «ґі», «хі», «кі» (''гиря, хищник, кислый''), так і «ґы», «хы», «кы» (''вздрагивать, тихий, тонкий''). Сполучення задньоязикових з наступним голосним переднього ряду [[Неогублений голосний переднього ряду високого підняття|[і]]] та їхні м'які варіанти в східнослов'янських діалектах стали можливими лише у XIII—XIV&nbsp;ст., доти відбувалася їхня палаталізація і перехід у «зі», «сі», «ці».

{{Див. також|Друга палаталізація|Третя палаталізація}}