Char D2: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 83:
21 машина дісталася як трофеї німцям, які недовго використовували D2 під найменуванням Pz.Kpfw 733 (f).
== Розробка ==
23 січня 1930 у листі від ''Direction de l'Infanterie'' до міністерства оборони було запропоновано для заміни ''Char D1'' побудувати новий танк, що мав би броню товщиною 40 мм. Завдяки потужному двигуну 120 к.с. він міг би розганятись до 22 км/год. Вага танку мала збільшитись з 14 до 15,5 тон. Нова машина мала б стати легшою альтернативою [[Char B1]] у якості [[Основний бойовий танк|основного бойового танку]], оскільки на той час діяла угода [[Ліга Націй|Ліги націй]], що обмежувала вагу танків двадцятьма тонами.
14 квітня 1930 план було схвалено, а у травні було досягнуто домовленість про те, що танк конструювати [[Луї Рено]]. Випробування першого прототипу (що мав корпус, зроблений за допомогою [[Заклепка|заклепок]]) почались у квітні 1932, а 12 грудня 1933 було прийнято рішення про серійний випуск. Однак на той час Німеччина уже вийшла з Ліги Націй і обмеження на вагу танків фактично перестало діяти. Через це замість запланованих 750 машин було прийнято план про закупівлю лише 50.
Тим часом тривали роботи над корпусом, зробленим за допомогою [[Зварювання|зварювання]]. Випробування трьох прототипів тривали з грудня 1934 по літо 1935. 29 грудня 1934 компанія Рено отримала замовлення на 50 машин, ціною 410000 франків кожна. Башти танків постачались окремо, ціна кожної склала 200000 франків. Перші серійні танки були виготовлені у травні 1936.
У 1938 році виникла ідея про створення [[Вогнеметний танк|вогнеметного танку]] на основі Char D2. 5 грудня 1939 було завершено переобладнання однієї з машин першої партії, почались випробування. 28 березня 1940 було прийнято рішення про замовлення комплектів для переобладнання усіх 50 машин у вогнеметні. Також існував інший проект, що передбачав встановлення на танки модернізованих башт APX 1A. В результаті на початку 1940 на деякі танки були встановлені нові башти, водночас проект вогнеметних танків так і не був офіційно скасований та продовжував існувати на папері.
Навесні 1937 міністерство оборони Франції прийняло рішення про закупівлю наступної партії у 50 машин ''Char D2''. З різних причин виконання замовлення відкладалось, тому танки другої партії почали надходити до армії лише у 1940. Доля останніх 13 машин цієї партії залишається невідомою, оскільки їх відвантажили 12 червня, вже після початку [[Французька кампанія (1940)|бойових дій]], коли завод Рено мав евакуюватись.
== Конструкція та характеристики ==
В цілому ''Char D2'' багато в чому був схожим на ''Char D1''. У ''D2'' використовувалась башта нового типу AMX1, висота машини складала 266,6 см, а висота корпусу — 175,5 см. Довжина 546 см, ширина 222,3 см. Гусениці нового танку були на 35 мм вужчі, ніж у D1.
Екіпаж складався з трьох осіб: водій та радист сиділи поряд у корпусі, а командир (що також виконував функції стрільця та заряджаючого) знаходився у башті.
Товщина броні складала 40 мм, вага танку в цілому — 19,75 тон (трохи менше обмеження у 20 тон). Танк міг долати броди глибиною до 120 см, окопи шириною до 210 см, перешкоди висотою до 8 см. Максимальна швидкість складала 23 км/год.
У башті типу APX1 знаходилась гармата SA34 калібром 47 мм та кулемет калібру 7,5 мм. Ще один кулемет калібру 7,5 мм був розміщений у корпусі.
На танках другої партії встановлювалась башта APX4 з гарматою SA 35, що мала значно кращі бронебійні властивості.
== Література ==
| |||