Самчук Улас Олексійович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) |
Yevrowl (обговорення | внесок) м →Біографія: публікації та соавтори |
||
Рядок 42:
У Чехословаччині жив з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Улас Самчук відносив [[Олександр Олесь|Олександра Олеся]], [[Спиридон Черкасенко|Спиридона Черкасенка]], [[Олекса Стефанович|Олексу Стефановича]], Оксану Лятуринську, [[Олег Ольжич|Олега Ольжича]], Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, [[Степан Смаль-Стоцький|Степана Смаль-Стоцького]], [[Дмитро Дорошенко|Дмитра Дорошенка]], Миколу Галагана, Леоніда і Надію Білецьких, Дмитра Антоновича, Сергія Шелухіна, Микиту Шаповала, Валентина і Лідію Садовських, Русових, Яковлевих, Мідних, Батинських, Слюсаренків, Щербаківських, Сімовичів, Лащенків, Горбачевського, Ольгерта Бочковського. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс». У 1937 році з ініціативи [[Коновалець Євген|Євгена Коновальця]] була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала [[Прага]], а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.
1941 року в складі однієї з [[похідні групи ОУН|похідних груп ОУН-м]] повернувся на Волинь (до [[Рівне|Рівного]]), де був головним редактором газети «Волинь» до 1943. З радістю сприйняв [[Бабин Яр|масове знищення людей в Бабиному Ярі]]. У газеті "Волинь" за 5 жовтня 1941 э така публікація:
{{цитата|«29 вересня в Києві був великий день. Німецька влада, йдучи назустріч палким побажанням українців, наказала всім євреям, яких в Києві ще залишилося близько 150 000, покинути столицю. Кожна година приносить все більше нормальне життя в місті. Звільнений від східних варварів Київ — починає дихати на повні груди, починає жити новим життям.»<ref>http://news24ua.com/vladimir-velikiy-vtorogo-sorta-knyaz-ne-nacionalistka-postoit-oskvernennyy</ref><ref>http://www.aif.ru/politics/world/duma_o_telige_v_babem_yaru_otkryli_pamyatnik_poetesse-nacionalistke</ref>}}
З ним працював редактором [[Петлюра Олександр Васильович]], видавництво в ті роки очолював [[Тиктор Іван|Іван Тиктор]], співпрацювала [[Олена Теліга]]. У 1944-48 жив у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із засновників і головою літературної організації [[МУР]]. Після переїзду до [[Канада|Канади]] (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).▼
▲З ним працював редактором [[Петлюра Олександр Васильович]], видавництво в ті роки очолював [[Тиктор Іван|Іван Тиктор]]. У 1944-48 жив у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із засновників і головою літературної організації [[МУР]]. Після переїзду до [[Канада|Канади]] (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).
Ім'я Уласа Самчука прижиттєво було відоме в країнах [[Європа|Європи]] та в [[Америка|Америки]]. Як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у „волинській тихій стороні“, в абсолютно безпросвітних обставинах».
| |||