Система освіти в Австрії: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 111:
Програми безперервної освіти пропонуються вчителям, які ще навчаються, а також тим, хто вже працює. Їх метою є підготовка викладачів до опанування нового (наприклад, міжкультурна освіта, [[інклюзивна освіта]], IКT, освіта дорослих, громадянська освіта тощо). Особлива увага приділяється післядипломній освіті вчителів-наставників, які активно залучаються до педагогічної практики початківців.
=== Інклюзивна освіта ===
Інклюзивна освіта - це гнучка, індивідуалізована система навчання дітей із особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання. Навчання (у разі потреби) відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медико-соціальним і психолого‐педагогічним супровідом.
Формування системи спеціальної освіти в Австрії починається в 1846 році, коли було ухвалено закон, який передбачав створення можливостей для навчання сліпих дітей разом зі зрячими.
До 50-х років ХХ ст. систему спеціальної освіти країни можна представити таким чином: спеціальні школи для дітей із порушеннями зору та слуху, порушеннями опорно-рухового апарату, інтелектуальними вадами, емоційно-вольовими розладами та комплексними порушеннями розвитку.
У 80-х роках ХХ ст. в Австрії почали організовуватися громадські співтовариства, до складу яких входили батьки дітей із особливостями розвитку, учителі, працівники різних медичних та освітянських закладів, які керувалися ідеями рівноправності, у тому числі, й у здобутті освіти. Ці громадські організації виникали стихійно в різних провінціях. У 1983 р. вони об’єдналися в єдину спільноту і звернулися до Міністерства освіти з пропозиціями щодо проведення експерименту з інтегрованого навчання дітей із особливостями психофізичного розвитку.
Міністерство освіти Австрії підтримало цю ідею, виділило кошти та створило робочу групу, що мала проводити ці експериментальні дослідження. До складу цієї групи увійшли науковці, які працювали в галузі масової та спеціальної освіти, адміністратори й педагоги масових і спеціальних шкіл, фахівці служб допомоги дітям із порушеннями розвитку та представники громадських організацій із числа батьків.
Була розроблена експериментальна програма, що передбачала апробацію чотирьох моделей інтегрованого навчання, зокрема:
*'''Інтегровані класи'''
У класі навчалося 20 учнів, четверо з яких мали особливі освітні потреби. Навчання проводили два педагоги, один із яких був учителем спеціальної школи. Для дітей із особливостями розвитку розроблялася індивідуальна навчальна програма, що передбачала надання психолого-педагогічної допомоги.
* '''Взаємодіючі класи'''
Ця модель передбачала, що учні зі спеціальної школи та їхні однолітки з масової школи братимуть участь у спільних заходах, спілкуватимуться під час позакласної роботи тощо. Однак, навчальний час проводитимуть окремо.
*'''Малокомплектні класи'''
Передбачалась наявність спеціального класу в масовій школі у складі 6-11 учнів. Переважно ці класи складалися з учнів із затримкою розвитку пізнавальних процесів. Навчання таких школярів відбувалось за програмою масової початкової чотирирічної школи, однак, термін навчання подовжувався до шести років.
*'''Звичайні класи'''
У таких класах учні з особливими освітніми потребами, їхні батьки та вчителі отримували допомогу від спеціально підготовлених шкільних консультантів.
У 1991 р. Австрійський центр експериментальної освіти та шкільного розвитку провів оцінювання всіх чотирьох експериментальних моделей.
На думку експертів, '''найбільш дієвою моделлю стали інтегровані класи'''; модель із залученням шкільних консультантів найкраще зарекомендувала себе в сільській місцевості; не підтвердили очікувань взаємодіючі та малокомплектні класи, від організації яких згодом взагалі відмовилися.
У цілому, проведений експеримент щодо інтегрованого навчання дітей із особливостями психофізичного розвитку було оцінено як успішний, такий, що дав поштовх до функціонування в Австрії 290 інтегрованих класів, 24 взаємодіючих класів і запровадження посад спеціальних педагогів (понад 3200 ставок), які працюють шкільними консультантами.
Одним із наслідків проведення науково-пошукового експерименту державного значення стало прийняття Австрією в 1993 р. «Закону про освіту», у якому законодавчо визнано право батьків на вибір навчального закладу для своєї дитини, регламентовано функціонування спеціальних та інклюзивних закладів. На сьогодні у спеціальних закладах країни навчаються лише діти зі значними порушеннями слуху, зору та інтелекту.
== Див. також ==
| |||