Війна в Афганістані (1979—1989): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
нонсенс : трійка з Устиновим "наказала" Устинову?
LilUA (обговорення | внесок)
Рядок 39:
Потуги комуністів до радикальних суспільних перетворень зіткнулась із запеклим опором афганського [[селянство|селянства]], що не бажало коритися кабульським «реформаторам». Особливе невдоволення викликали нововведення в галузі [[землеволодіння]], [[звичаєве право|звичаєвого права]] і примусової ліквідації [[неписьменність|неписьменності]]. Скориставшись непродуманими й різкими заходами комуністичного уряду, ісламісти оголосили себе істинними захисниками мусульманських цінностей. Саме [[іслам]] об'єднав різні племена та народності в боротьбі проти кабульського режиму. [[Народно-демократична партія Афганістану]] розпочала [[репресії]] проти власного [[населення]]. Жертвами служби безпеки ([[ХАД]]) стали тисячі селян, купців, вождів племен і релігійних об'єднань. У самій партії комуністів точилися гострі суперечки щодо обраної стратегії і тактики побудови суспільства нового типу.
 
У вересні 1979 [[Нур Мухаммед Таракі]] побував з офіційним дружнім візитом в СРСР. Про розставанні в аеропорту Москви він розцілувався з Леонідом Брежнєвим, що тоді було знаком вищої довіри, дружби та взаємопорозуміння. Але за час відсутності Таракі у Кабулі там зізрівдозрів новий заколот, на чолі якого стояв молодий та честолюбивий ще більш «лівий» член ЦК НДПА [[Хафізулла Амін]], теж член фракції «хальк», один з військових керівників заколоту проти генерала Дауда. При поверненні в Кабул Таракі був заарештований і за наказом Аміна вбитий. Під соціалістичними гаслами Амін за допомогою репресій взяв курс на встановлення власної диктатури.
 
== Радянське вторгнення (1979—89) ==
Хоча Хафізула Амін був ще більш лівим та прорадянським, але його лівацький курс порушував стабільність та контрольованість процесів в країні. В різних районах країни спалахнули локальні антиурядові повстання. У цих умовах Амін кілька раз офіційно просив СРСР надійслатинадіслати в Афганістан радянські війська для підтримки його режиму. Керівництво КПРС не поспішало задовольнити його прохання, вони вважали заколот Аміна «контрреволюцією». Кремлівських старців на чолі з Брежнєвим також сильно дратувало те, що Амін скинув Тараки не порадившись з ними і не отримавши на це їх дозволу. В грудні 1979 голова [[КДБ]] і член Політбюро [[Ю. В. Андропов]] надійслав Л.Брежнєву листа, в якому запропонував ввести радянські війська в Афганістан, а Аміна ліквідувати та замінити на більш лояльного Бабрака Кармаля.
[[12 грудня]] [[1979]] года «комісія» Політбюро [[ЦК КПРС]] у складі [[Ю. В. Андропов]]а, [[Д. Ф. Устинов]]а, [[А. А. Громико]] та [[Пономарьов Борис Миколайович|Пономарьова]] натиснула на Брежнєва і той підписав наказ ввести радянські війська, тобто розпочати збройну агресію проти суверенної сусідньої країни.
 
Рядок 108:
Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання [[Герой Радянського Союзу]], є 11 українців<ref>Віктор Артемчук. «Шануймо пам'ять полеглих, вічна слава живим». «[[Бучанські новини]]», №&nbsp;6 (363) від 18 лютого 2011, сторінка 2.</ref>.
 
Попри те, що Україна визнала цю війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, все одно прирівнянніприрівняні до [[Учасник бойових дій|учасників бойових дій]]&nbsp;— ''«особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини»''&nbsp;— та користуються відповідними державними пільгами, а пам'ятники учасникам війнівійни в Середній Азії не підпали до пунктів [[Декомунізація в Україні|Закону про декомунізацію]].
 
== Пам'ятники та монументи ==