Бостонське чаювання: відмінності між версіями

'''Бо́стонське чаюва́ння''' ({{lang-en|Boston Tea Party}}) — акція [[америка]]нських [[Колоніалізм|колоністів]] 16 грудня 1773 року у відповідь на дії [[Кабінет міністрів ВеликобританіїВеликої Британії|Британського уряду]], в результаті якої в Бостонській гавані був знищений вантаж із 342 ящиків [[чай|чаю]], який належав [[Британська Ост-Індська компанія|Англійській Ост-Індській компанії]]. Ця подія, яка послугувала початком [[Американська революція|американській революції]], є символічною в [[Історія США|американській історії]].

Після того як [[європейці]] познайомились із [[чай|чаєм]], були засновані численні морські компанії, які [[імпорт]]ували чай зі східних областей [[Індія|Індії]]<ref>Labaree, "Tea Party'', 3-4.</ref>. У [[1698]] [[Парламент ВеликобританіїВеликої Британії|англійській парламент]] надав англійській Ост-Індській компанії монополію на поставку чаю до [[ВеликобританіяВелика Британія|ВеликобританіїВеликої Британії]]<ref>Knollenberg, ''Growth'', 90; Labaree, ''Tea Party'', 7.</ref>. З метою придушення [[конкуренція|конкуренції]] у [[Тринадцять колоній|північноамериканських колоніях]] Парламент у [[1721]] видав закон, який вимагав купувати чай тільки у ВеликобританіїВеликій Британії. Через високі [[податки]] й [[збори]], населенню стало вигідніше купувати [[контрабанда|контрабандний]] чай&nbsp;— в основному в [[Нідерланди|голландських]] постачальників, де імпортований чай не оподатковувався.<ref>Labaree, ''Tea Party'', 6.</ref> Попри те, що найбільший ринок контрабандного чаю тоді знаходився в [[Англія|Англії]], нелегальний чай завозили також і до колоній, але масштаби були значно менші.<ref>Labaree, ''Tea Party'', 6-7.</ref>

Напруження між Великою Британією та її північноамериканськими колоніями розгоралося від 1760-х років, коли Парламент уперше намагався ввести податок у колоніях задля збільшення прибутків. Колоністи виступили проти цього, вони аргументували свої дії [[Конституція ВеликобританіїВеликої Британії|британською конституцією]], за якою піддані британської корони можуть оподатковуватися тільки своїм [[представництво]]м у Парламенті. Оскільки такого представництва не було, колоністи не могли бути обтяжені такими податками. Колоністи [[бойкот]]ували [[акт про гербовий збір]] ([[1765]]), а також закони [[1767]]. У тому числі й з причини колоніальних заворушень Ост-Індська компанія у [[1773]] втрапила у скрутне фінансове становище.<ref>Knollenberg, ''Growth'', 90.</ref>

У відповідь на ці події, Британський уряд у [[1773]] видав «Чайний закон», дозволивши Ост-Індській компанії продавати чай до північноамериканських колоній напряму, без «будь-яких митних зборів» у ВеликобританіїВеликій Британії, і зі значно меншим американським [[мито]]м. Це дозволило компанії продавати чай за ціною вдвічі нижчою, ніж раніше, а також дешевше ніж в Англії чи будь-які пропозиції місцевих торговців та контрабандистів.

Численні колоністи, особливо багаті контрабандисти, були обурені такими діями великої компанії, яка мала велике [[лобі]] та вплив на Англійський парламент. Невдоволення спричинило [[погром]]и у [[Філадельфія|Філадельфії]] та [[Нью-Йорк]]у. Та саме події у [[Бостон]]і стали вирішальними. Бостонці розцінили вибіркову відміну податків як наступну спробу ВеликобританіїВеликої Британії зупинити рух за незалежність у колоніях. [[Семюел Адамс]] та його сподвижники закликали [[замовник]]ів чаю в Ост-Індській компанії та торгових [[посередник]]ів зупинити свою діяльність. [[Склад]]и, крамниці та навіть [[будинок|будинки]], які не підтримали [[заколот]] були піддані [[погром]]ам і [[напад]]ам.<ref name=Brands>Brands, H.W. ''Benjamin Franklin''(Anchor Books, 2000) p.465</ref>