Ковалівка (Полтавський район): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 63:
Про історію Ковалівки можна багато дізнатися з записок відомого українського [[мемуарист]]а [[XVIII століття]], [[Лубенський полк|лубенського]] наказного [[полковник]]а [[Маркевич Яків Андрійович|Якова Андрійовича Маркевича]]. У четвер [[7 жовтня]] [[1731]] року в «Щоденнику» Маркевич пишсав: ''«Выехалем з Полтавы в дорогу к Орчику и уехавши верст з 10 через Ворскло реку, якая под Полтавою течет, приехалем до слободки генерала Девейзбаха у Коломака речки, пятый год осаженной, в 50 хат, состоящей, а зовёмой двояким чили трояким именем — Коломачок, Генераловка и Ковалювка, где и ночевалем у войта тамошнего…»''
Після смерті генерала Вейсбаха [[Карлівська волость]] і усі його володіння, до складу яких входила й Ковалівка, були пожалувані [[Анна Іванівна|імператрицею Анною Іоанівною]] політичному інтригану часів [[Біронівщина|біронівщини]], [[генерал-фельдмаршал]]у [[Мініх Бурхард Кристоф|Бургарду-Крістофу Мініху]]. Після [[заслання]] Мініха у [[1742]] році до [[Сибір]]у [[Єлизавета Петрівна]] подарувала ці землі з населенням у довічне володіння своєму [[фаворит]]у [[Розумовський Олексій Григорович|Олексію Розумовському]]. Згідно з даними [[Рум'янцевський опис Малоросії 1765—1769|Рум'янацевського опису
Після смерті Олексія Розумовського володіння перейшли до його брата [[Кирило Розумовський|Кирила Розумовського]]. Як його слобода Ковалівка згадується під ревізією [[1782]] року. Таким чином, колись вільні жителі Ковалівки та й інших поселень на багато десятиліть виявилися кріпаками [[Розумовські|Розумовських]], а потім інших кріпосників. Зокрема, Ковалівка була у володінні Розумовських до [[1849]] року, пізніше належала поміщикам Подчаському, Гербут-Гербовичу.
Рядок 83:
На її місце в Ковалівку була переведена [[Дитяча колонія імені Короленка]]. Про цей заклад відомо дуже мало, хоча він у багатьох відношеннях не поступався макаренківському. Ця колонія була заснована у [[Копили|Трибах]] майже на рік раніше від колонії імені Горького «Лігою врятування дітей», почесним головою якої був [[письменник]], [[журналіст]], публіцист і [[громадський діяч]] [[Короленко Володимир Галактіонович|Володимир Галактіонович Короленко]]. Її вихованцями були діти молодшого шкільного віку та підлітки. Колонія організувала на своїй території школу-чотирирічку і відкрила вільний доступ у неї селянським дітям.
Колонія імені В. Г. Короленка пробула в Ковалівці до початку [[1930-ті|1930-х]] років, потім її перевели в [[Кобеляки]], а місце короленківців зайняв будинок для дітей-інвалідів. Під час [[Голодомор в Україні 1932—1933|голодомору
Коли розпочалася [[Німецько-радянська війна]], дитячий будинок інвалідів не був евакуйований. Дехто із персоналу втік, але діти залишилися. Про мешканців будинку для людей похилого віку ніяких даних не збереглося, а будинок для дітей-інвалідів проіснував у Ковалівці до [[1956]] року, потім його вихованців було переведено до [[Зіньків|Зінькова]].
Рядок 101:
== Відомі особистості ==
* '''[[Чамара Віктор Федорович]]''' (*1952) — заслужений [[журналіст]] [[Україна|України]], генеральний директор Українського національного інформаційного агентства [[Укрінформ]].
== Також ==
* [[Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)]]
== Примітки ==
| |||