Османська імперія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Бот: видалення з Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях |
Немає опису редагування |
||
Рядок 141:
Після невдалої Великої османської війни імперія вступила у добу занепаду. Наступальна політика й намагання повернути вплив в Європі змінилися обороною земель і спробами зберегти статус-кво.
За правління султана [[Ахмед III|Ахмеда ІІІ]] (1703—1730) Османи вступили у [[Велика Північна війна|Велику Північну війну]] проти Московії. [[1711]] року вони [[Прутський похід|розбили московитів]] й повернули собі Азов. Проте під час нового конфлікту з Австрією в [[Австро-турецька війна (1716-1718)|1716–1718]] роках втратили [[Банат]], [[Сербія|Сербію]] й [[Олтенія|Олтенію]]. У наступній війні [[Російсько-турецька війна (1735—1739)|1735–1739]] років, що велася проти Російської та Австрійської імперій, султан повернув собі контроль над Сербією та Олтенією, але був змушений віддати Азов і Запорожжя. [[1768]] року українські [[гайдамаки]], за підтримки Росії, вдерлися до османського міста [[Балта]] й вирізали його населення. Це розв'язало нову [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-османську війну]] [[1768]]—[[1774]] років, яка завершилася поразкою Османів. За умовами [[Кючук-
Поразки посилили бажання Османів оновити свою східну імперію, подібного до того як це зробив з власною країною [[Петро І]]. За панування султанів [[Махмуд І|Махмуда I]] (1730—1754), [[Мустафа III|Мустафи ІІІ]] (1757—1774) і [[Абдул-Гамід I|Абдул-Гаміда I]] (1774—1789) було розпочато військові, освітні й технологічні реформи. Османи налагодили виробництво західної артилерії та друк нерелігійної літератури. Проте перетворення зустріли сильний опір ісламського духовенства, яничар та консервативної частини суспільства. Так, султан [[Селім ІІІ]] (1789—1807), який намагався реформувати військо на західний взірець, загинув після повстання яничарів. Його наступник султан [[Махмуд ІІ]] (1808—1839) розгорнув криваві репресії проти опозиціонерів й [[1826]] року ліквідував яничарський корпус.
| |||