Битва при Седані: відмінності між версіями

Бій розпочався рано-вранці 1 вересня під завісою густого туману. В битві були задіяні 202 піхотних батальйони, 80 ескадронів кавалерії та 564 гармати шалонської армії. Сили Пруссії та її союзників складались із 222 батальйонів піхоти, 186 ескадронів кінноти та 774 гармат. Від початку французи зайняли невдалі позиції на висотах, тому прусська артилерія дуже швидко взяла гору у взаємному обстрілі.

 

 

При Ла-Монселі бій розпочався о шостій ранку. Маршал Мак-Магон одразу ж зазнав поранення і годиною пізніше передав командування генералу [[Дюкро, Огюст-Олександр|Огюсту Дюкро]]. Дюкро оголосив загальний відступ, чого очікував фон Мольтке, однак наказ був негайно скасований генералом [[Вімпфен, Емануель-Фелікс|де Вімпфеном]], який кинув свої сили проти саксонських з'єднань. Це призвело до тимчасового покращення ситуації для французької армії, якій вдалось відтіснити німецьку артилерію навколо Ла-Монселя і відкинути заразом війська баварців та саксонців. Проте із взяттям Базейя та прибуттям свіжих частин прусської армії контрнаступ військ де Вімпфена був зупинений. До 11-ї години артобстріл французьких позицій почав приносити свої результати. Тим часом все більше і більше прусських солдат прибувало на місце бою. Після інтенсивного бомбардування і безперервних атак прусської армії з північного сходу та баварців із південного заходу Шалонська армія змушена була відійти до Буа де ля Гаренн (Гаренського лісу), де зрештою потрапила в повне оточення. На лівому фланзі становище французького війська було безнадійним. Бійці вишикувались в тонку лінію, розстріляли всі набої та кинулись у відчайдушну атаку. Піхоту підтримала кавалерія на чолі з генералом Жан-Огюстом Маргерітом. Атака здійснювалась в умовах доволі горбистої місцевості, а німці негайно ж зустріли французьких піхотинців потужним артилерійським вогнем. Попри ці несприятливі обставини, в якийсь момент здалося, що кавалерія французів зможе прорватися крізь ряди прусаків, однак їх кірасири вчасно поспіли на поле бою і змусили французьку кінноту відійти в північному напрямку. Маргеріт ще двічі вів своїх кавалеристів на штурм позицій Прусського ХІ корпусу, однак вони не принесли успіху, а сам генерал зазнав смертельного поранення.