Поділи Речі Посполитої: відмінності між версіями

'''Поділи Речі Посполитої 1772, 1793, 1795''' — зовнішньополітичні акції стосовно [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] з боку [[Габсбурзька монархія|Австрії]], [[Королівство Пруссія|Пруссії]] та [[Російська імперія|Росії]] [[1772]], [[1793]], [[1795]]. Перед першим поділом Речі Посполитої (1772) її територія становила понад 730 тис. км², чисельність населення — понад 11,5 млн осіб, з яких понад 70 % складали [[селяни]], до 20 % — [[міщани]], 6–7 % — [[шляхта]], решту –духовенство– [[духовенство]].

У дослідженнях причин падіння Речі Посполитої, які розпочалися одразу після ліквідації цього держ.державного утворення, увага акцентувалася на аналізові внутр.внутрішніх й зовн.зовнішніх чинників розвитку цієї д-видержави в 16–18[[XVI століття|16]]–[[XVIII століття|18 ст]]. Висловлювані при цьому міркування зводяться, по-перше, до того, що держ.державний лад Речі Посполитої, заснований на засадах [[Шляхетська демократія|шляхетської демократії]], у функціонуванні якого дедалі більш деструктивну роль відігравали [[Магнат|магнати]], послідовно послаблював її, а держ.державні реформи, завданням котрих було вивести країну із занепаду, проводилися з великим запізненням і нерішуче, майже не порушуючи станово-шляхетський характер ладу; по-друге, до того, що Річ Посполита перебувала в оточенні могутніх [[Абсолютна монархія|абсолютистських]] д-вдержав, не зацікавлених в її існуванні. Саме ці потужні сусіди-вороги противилися її реформуванню, а коли воно розпочалося, занепокоєні цим, вдалися до ліквідації Польс.Польської державності. Одні історики визначальною в загибелі Речі Посполитої вважають дію внутрішніх, інші — зовн.зовнішніх чинників, треті — синтезують дію чинників внутрішніх і зовнішніх, вважаючи, що ті або інші з них домінували на різних істор.історичних етапах еволюції Польс.Польської державності.