Ковенантський рух: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
== Виникнення ковенантського руху ==
[[Файл:Riot against Anglican prayer book 1637.jpg|thumb|right|250px|Повстання 1637 року в Единбурзі]]
В результаті [[Карл I (король Англії)#Політика в Шотландії|політики]] короля [[Карл I (король Англії)|Карла I]] із запровадження до пресвітеріанського богослужіння [[англіканство|англіканських]] обрядів й посилення влади [[єпископ]]ів у [[1637]] році в Шотландії спалахнуло [[Карл I (король Англії)#Повстання в Шотландії|повстання]]. [[23 лютого]] [[1638]] року лідери дворянської опозиції підписали '''[[Національний ковенант]]''', що закликав до об'єднання шотландців для захисту релігії та прав народу. Ідеї Ковенанту виявились широко витребуваними в Шотландії. Всією країною представники різних шарів суспільства — аристократи, дворяни, священики й
У листопаді [[1638]] року у [[Глазго]] було скликано [[генеральна асамблея (пресвітеріанство)|генеральну асамблею]] шотландської церкви. Завдяки тому, що відповідно до пресвітеріанських канонів делегатами від [[пресвітерій (пресвітеріанство)|пресвітеріїїв]] могли бути світські особи, чим активно скористались ковенантори, переважна більшість обраних депутатів виявились прибічниками Ковенанту. Асамблея прийняла рішення про скасування запроваджених Карлом I обрядів, «[[П'ять статей|П'яти пертських статей]]», [[суд Високої комісії|високої комісії]] та ліквідації єпископату. Це означало розрив з королем і початок війни.
Рядок 36:
Передача короля до рук англійців виявилась великою помилкою ковенанторів. Парламент Англії, в якому домінували пресвітеріани — союзники Шотландії, поступово здавав свої позиції, натомість англійська армія, що перебувала під контролем [[індепенденти|індепендентів]] на чолі з [[Олівер Кромвель|Олівером Кромвелем]], почала претендувати на владу у країні. У червні 1647 року король був захоплений армійськими офіцерами, що послужило приводом до відкритого конфлікту між парламентом та армією. Похід Кромвеля на [[Лондон]] завершився підпорядкуванням парламенту армії, виключенням лідерів пресвітеріанської партії й переходу влади до індепендентів. Це означало крах сподівань ковенанторів на затвердження в Англії пресвітеріанства. Окрім того, стало очевидним, що республіканські тенденції в Англії почали брати гору і влада Карла I опинилась під загрозою.
В результаті частина ковенанторів вирішила піти на зближення з королем. [[27 вересня]] 1647 року посланці парламенту Шотландії [[Джон Кемпбелл, 1-й граф Лаудон|Лаудон]], [[Вільям Гамільтон, 2-й герцог Гамільтон|Ланарк]] і [[Джон Мейтланд, герцог Лодердейл|Лодердейл]] уклали з Карлом I угоду, що увійшла в історію під назвою '''«[[Інгейджмент]]»'''. Король обіцяв забезпечити введення в Англії пресвітеріанства на пробний період у три роки, а Шотландія брала на себе зобов'язання надати підтримку у відновленні королівської влади в Англії. «Інгейджмент» відображав усвідомлення шотландською аристократією необхідності відмови від заохочення релігійного фанатизму та її прагнення обмежити вплив пресвітеріанського духовенства у країні. На підтримку угоди висловилась більшість членів парламенту, однак генеральна асамблея і радикальна частина [[лерд]]ів та
Тим не менше «інгейджерам» вдалось набрати достатньо значну армію, яку очолив [[Джеймс Гамільтон, 1-й герцог Гамільтон|герцог Гамільтон]], головний ідеолог угоди з королём. Але солдатам не вистачало досвіду, була відсутньою артилерія, відчувалась нестача в офіцерському складі (Лівен і Леслі відмовились від участі в експедиції). Сподіваючись на новий виступ роялістів в Англії, шотландська армія [[8 липня]] [[1648]] року перетнула кордон, почавши, таким чином Другу громадянську війну в Англії. [[19 серпня]] 1648 року у надскладній [[битва під Престоном|битві під Престоном]] шотландці були вщент розбиті військами Кромвеля. Втрати склали 2 000 чоловік вбитими та близько 9 000 чоловік полоненими. [[25 серпня]] Гамільтон був схоплений англійцями, а на початку наступного року страчений у Лондоні.
| |||