Ліндон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Географія: ред. |
→Історія: ред. |
||
Рядок 27:
Саурон після Війни Гніву попервах щиро розкаявся, але до Аману не повернувся. Побачивши покинутість світу, Саурон подумки відзначив, що валари залишили Середзем' я і вирішив заволодіти континентом. Однак він тривалий час приховував свої справжні цілі потайки, мандруючи ельфійськими королівствами і пропонуючи ельдарам свої вміння в майстерності та магії з метою "перетворення Середзем' я на квітучий сад". Проте Гіл - Галад та Елронд Напівельф, що жив тоді у Ліндоні, не повірили Сауронові і не пустили його до свого королівства<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон - Про Перстені Влади і Третю Епоху|last=Толкин|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=299|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5}}</ref>. Натомість у Ерегіоні Саурон був щиро прийнятий Келебрімбором та іншими ельфами з Дому Ковалів ( Гвайт - і - Мірдайн), що згодились стати його учнями.
У 725 році Другої Епохи нуменорський моряк Веантур зі своїм онуком принцем Алдаріоном (син Алмаріон, дочки Веантура дружини короля Тар - Менельдура) прибув у Мітлонд. Алдаріон потоваришував з Кірденом Корабельником і Гіл - Галадом, ставши королем Тар - Алдаріоном, підтримував дружні зв'язки
Близько 1500 р. під керівництвом Саурона ковалі Ерегіону починають кувати перстені влади. Близько 1590 було викуто три ельфійські персні. Тим часом, Саурон у Мордорі викував Перстень Влади і проголосив закляття, котре почули ельфи Ерегіону і зрозуміли, що були зраджені. Вони
У 1693 р. Д. Е. між Мордором та ельфами Ерегіону і Ліндону розпочалась війна. У 1697 р. сауронові армади розорили
Після затемнення і загибелі
В 3429 р. Саурон починає війну проти синів Еленділа, захопивши Мінас - Ітіль. У 3430 р. Еленділ, його сини, Елронд та Гіл - Галад укладають союз, що увійшов в історію під назвою Останній. У 3441 р. при облозі Барад - Дура Саурон вийшов на поєдинок з Еленділом та Гіл - Галадом і убив їх, але й сам був повалений сином Еленділа Ісілдуром. Із його падінням завершилась Друга епоха.
Гіл - Галад був останнім верховним королем нолдорів, після його загибелі Елронд Напівельф відмовився приймати титул. Ліндоном став управляти Кірден Корабельник, котрому Келебрімбор віддав Нар'ю - адамантовий перстень вогню. Втім, Кірден передав перстень одному з істарі Мітрандіру. <blockquote>- Візьми - бо нині цей Перстень, - мовив він, - адже тобі випали труди і турботи, а він підтримуватиме тебе в усьому та захищатиме від утоми. Це - Перстень Вогню, і з його допомогою тобі, можливо, вдасться у світі, що холоне, знову запалити серця давньою відвагою. Що ж до мене, то моє серце належить Морю, і я житиму біля сірих берегів, охороняючи Гавані, аж доки відпливе останній корабель<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон - Про Перстені Влади і Третю Епоху|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=318|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5}}</ref>.</blockquote>У 1974 р. Третьої Епохи в Ліндон відступили залишки артедайнського війська з синами Арведуі. В Мітлонд прибув гондорський флот генерала Еарніла. Разом з гондорцями та арнорцями ельфи Ліндону розбили війська ангмарського Короля - Чаклуна і вигнали його з Еріадора<ref>{{Cite book|title=Властелин Колец - Ч. 3. Возвращение короля - Приложение 1. Северное княжество и дунэдайны|last=Толкин|first=Дж. Р. Р.|year=1991|publisher="Северо - Запад"|location=Санкт - Петербург|pages=355 - 356.|language=рос.|isbn=5 -83 -52 - 0031 - 5}}</ref>.
Після цього вплив королівства Ліндон у Середзем' ї згасає, оскільки його населення поволі зменшувалось, відпливаючи на Захід, через нове посилення Темних Сил. Після падіння Саурона, коли три ельфійські персні втратили свою силу, більшість ельфійських владик відпливли за море і населення Ліндону стрімко зменшувалось до останнього корабля на якому відплив Кірден.
| |||