Нуменор: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
ред. |
→Історія: ред. |
||
Рядок 234:
Після прибуття у 600 році Д. Е. першого нуменорського корабля в Середзем' я, дунедайни стали припливати на його береги регулярно, звівши на ріці Гватло свою першу колонію Віньялонде. Люди Середзем 'я під владою Тіні стали боязкі та слабкі, правили більшістю з їхніх племен слуги Моргота. Нуменорці допомогли їм скинути ярмо лихих володарів і позбутися страху перед пітьмою, навчили їх сіяти і вирощувати хліб, обробляти каміння та рубати ліс для будівництва пристойних будинків. Народи Середзем 'я вважали нуменорців богами і любили їх як своїх покровителів<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон - Акаллабет|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія|location=Львів|pages=272 - 274|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5.}}</ref>. У 1700 р. Д. Е. нуменорське військо на чолі з Кірьятуром прийшли на допомогу ельфам Ліндона і Рівенделла (Імладріс) проти армії Саурона, що захопила майже весь [[Еріадор]]. і в битві при Сарн - Форді завдали йому нищівної поразки, внаслідок якої йому ледве вдалося втекти до свого володіння в [[Мордор|Мордорі]].
Однак, чим більше процвітав Нуменор, чим кращим ставало життя його мешканців тим більшою в їх серцях була туга за безсмертям, якого навіть валари не могли їм дати ( бо смерть була волею Ілуватара), тим більше тяжіли вони до [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Безсмертних Земель Аману]] до яких їм було заборонено наближатися. Перші ознаки тіні стали проявлятись в часи короля Тар - Мінастіра, що заздрив безсмертю ельдарів і збудував на пагорбі Оромет вежу для огляду заходу. За часів його наступника Тар - Кірьятура люди вже вголос нарікали на заборону відвідувати [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Безсмертні Землі]] і смертність людського життя, на відміну від ельдарів.
Тоді в часи короля Тар - Атанаміра до Нуменору прибули посланці валарів і говорили з королем та його народом про неможливість змінити долю людини та про те що землі Аману не зробили б їх безсмертними, а швидше навпаки: дунедайн зачахли б і змарніли ще швидше, мов метелики при надто сильному і тривкому світлі. Король же відповів їм про те що предок його [[Еаренділ]] досі живий. На те посланці сказали йому, що його наділили окремою долею і віднесли до Первородних, котрі не вмирають, і що безсмертя для ельдарів не є ні благословення, ні прокляття, а лише вияв їхньої суті, бо вони не мають виходу зі світу і не полишають його доки він існуватиме. А смертність людини не є ні прокляттям, ні покаранням. Тому не слід бунтувати проти волі [[Еру Ілуватар|Еру]], а сподіватися на те що найменше з людських бажань принесе плоди.
Однак порада посланців не задовольнила ні короля, ні його підданих. В той час це був зеніт розквіту і слави Нуменора. Вже нуменорці обкладали народи Середзем 'я великою даниною і тепер більше брали ніж давали. Атанамір довго чіплявся за життя доки всі радощі його не вичерпалися і не став він недоумкуватим і здитинілим. І відтоді вже король не передавав синові чи доньці трону, а правив до смерті. Син Тар - Атанаміра Тар - Анкалімон виявся ще пихатішим від батька. Народ його розділився на людей короля, котрі віддалилися від елдарів і валарів (їх була більшість) і вірних, що залишились друзями ельфів. Нуменорці прагнули осягнути воскресіння, але змогли тільки досягти бальзамування плоті, влаштувавши величезні усипальниці, де темрява плекала думу про смерть. Після Тар - Анкалімона було припинене моління до Еру на вершині Менелтарми і люди відтепер рідко піднімались до Святилища. Люди короля прагнули ще більших веселощів і багатств, кораблі з Середзем 'я пливли до острова повні золота і коштовностей, зібраних в якості величезної данини з менших народів. Двадцятий король узяв скіпетр під ім 'ям Ар - Адунахор - "Володар Заходу", що було ще більшим відпадінням, оскільки це був титул [[Валар|Манве]] (котрий гнівався на королів Нуменору все дужче) - найвеличнішого з [[Валар|валарів]]. При ньому вжиток квенья і синдаріна було заборонено.
В часи ж Ар - Гімілзора вірних нуменорців стали відверто переслідувати як зрадників і за наказом короля всіх їх було переселено в Роменну та її околиці. Найшанованішою серед вірних була родина володарів Андуніе, що вели свій рід від старшої дочки короля Тар - Еленділа Сильмаріен. Володарі міста вважались радниками короля. Дочка правителя Андуніе Інзілбет стала дружиною Ар - Гімілзора і було в них двоє синів Інзіладун, що був вихованцем матері і Гімілхад, котрий в усьому слухався батька. Саме йому, а не старшому сину віддав би Ар - Гімілзор скіпетра, якби це дозволяли закони.
Рядок 250:
Після нападу Ар - Фаразон послухався [[Саурон|Саурона]] і зрубав Німлот, а той розпалив його деревиною жертовне вогнище в храмі і вийшов крізь отвір у куполі дим, що перетворився на хмару, котра сім днів висіла над землею і потім поволі рушила на захід.
Відтоді вогонь і дим не переводилися, щодня в храмі приносилися криваві жертви [[Мелькор|Мелькору]] щоб він звільнив людей від смерті. В жертву приносили, як правило, вірних, звинувачених у бунтарстві та представників інших народів [[Середзем'я|Середзем 'я]], котрих відтепер безжально захоплювали в рабство. Так більшість нуменорців з благодійників малих народів перетворилися на жахливих тиранів.
Однак Смерть тепер все частіше приходила до Нуменору, бо люди постійно сварились між собою і вбивали одне одного з найменешого приводу. Простий народ ненавидів можновладців, а ті платили їм у відповідь зневагою і здирництвом.
| |||