Нуменор: відмінності між версіями

'''Нуменор''' (квен. Numenore - "Західна Земля") - у легендаріумі [[Джон Роналд Руел Толкін|Дж. Р. Р. Толкіна]] великий острів у морі [[Велике Море|Белегаер]], на якому було розташовано однойменне королівство народу дунедайнів. Також мав назви "Вестернес" ("Західна земля"), Анадуне ( з адунаік "Західна Земля"), Андор (Дарований край), Еленна та Еленна - норе (Земля Зорі), а після його загибелі Акаллабет Повалений, Аталанте ( квен. Atalante - Земля що впала) і Мар - ну - Фалмар (Дім під хвилями).

По закінченні Першої Епохи Нуменор був піднятий з морського дна і дарований аданам. На острові виникла висока цивілізація - процвітаюче королівство з народом, що мав довготривале життя. Люди Нуменору були вправними моряками, що заснували свої колонії на берегах [[Середзем'я|Середзем' я]] і дісталися інших континентів. Однак плавання на Захід до Безсмертних Земель їм було заборонене. Це, а також страх перед смертю, стали причиною бунту нуменорців проти валарів, а згодом і військового походу на [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Аман]], що стало причиною загибеллю Нуменору у водах Великого моря.

Острів Нуменор був дарований валарами Друзям Ельфів з [[Адани|аданів]] після [[Війна Гніву|Війни Гніву]]. Більшість представників народів [[Адани|Беора]] та [[Адани|Гадора]] переселились на острів. З народу [[Адани|Галет]] до Нуменора переселилось лише декілька людей. Також на острові поселились кілька родин споріднених з народом Галет [[Друадани|друаданів]], але всі вони згодом повернулись до Середзем'я. Ті [[адани]], що захотіли залишитись у [[Середзем'я|Середзем'ї]], переселились до [[Рованіон|Рованіона]].

Більшість нуменорців складали нащадки нащадки народу Гадора високі, світловолосі та синьоокі, що говорили мовою таліска. Нащадки народу [[Адани|Беора]] жили переважно на заході острова в Андустарі. Це були високі, темноволосі та сіроокі люди, що також спочатку говорили мовою таліска, але згодом повністю перейшли на синдарін<ref name=":0">{{Cite web|url=|title=Неоконченные сказания Нуменора и Средиземья - Описание острова Нуменор|last=Толкин|first=Дж. Р. Р.|date=2010 - е гг.|website=wwww. litmir. me|publisher=|language=рос.|accessdate=22. 02. 2017}}</ref>.

Мешканці острова називалися нуменорцями та [[дунедайн]] ( синд. "люди заходу").

Нуменор був розташований у [[Велике Море|Великому морі (Белегаер)]] далеко на захід від берегів [[Середзем'я|Середзем 'я]] біля земель [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Аману]] і [[Тол - Ересеа]], так що на західному березі Нуменору були видні гавані Авалонне. До часів останнього короля Ар - Фаразона (розбещеного злою волею Саурона) в країні не було стихійних лих, неврожаїв та епідемій, там вчасно світило сонце і випадали дощі, оскільки край був подібним до Благословенних Земель і перебував під покровительством їхніх володарів - валарів.

[[Енедвайт|Віньялонде]] в перекладі з квенья означає "Нова гавань". Перша нуменорська колонія в Середзем'ї. Заснована на початку Другої Епохи нуменорським принцем Алдаріоном (згодом король Тар - Алдаріон), в гирлі ріки Гватло, як факторія, що постачала королівство корабельним лісом, котрий на той час вкривав більшу частину Еріадору.

У 1700 р. Другої Епохи, під час війни з Сауроном, в порту на допомогу ельфам висадились нуменорські війська на чолі з Кірьястуром. Під час цієї війни місто було укріплене і отримало назву Лонд - даер (Велика гавань). Після війни гавань втратила своє колишнє значення, оскільки армія Саурона випалила майже всі ліси в Еріадорі. В зв'язку з цим було збудовано нові колонії в [[Енедвайт|Тарбаді]], [[Умбар|Умбарі]] та [[Гондор|Пеларгірі]] і місто стало називатись [[Енедвайт|Лонд - даер - Енер]] (Велика Серединна Гавань). Після падіння Нуменору місто було покинуте, його руїни було ще видно наприкінці Третьої Епохи.

В перекладі з синдаріну означає "Перехрестя". Фортеця була збудована біля броду Гватло, де сходилися Південна і Північна дороги. Після падіння Нуменору місто увійшло до королівства [[Арнор]].

Заснований близько 2280 р. Другої Епохи. Найбільша гавань НуменораНуменору в [[Середзем'я|Середзем' ї]]. Належала Людям Короля. З Умбара Нуменор управляв довколишніми землями і збирав данину знародів, які там проживали. Після падіння Нуменору Умбар перетворився на оплот моредайн або чорних нуменорців.

Гавань біля гирла [[Андуїн|Андуїну]]. Засноване у 2350 р. Д. Е. Основна твердиня Друзів Ельфів у Середзем'ї. Туди відпливала все більша їх кількість від гонінь з боку Людей Короля. Після падіння Нуменору місто увійшло до королівства [[Гондор]].

Згодом відоме як [[Ізенгард]]. Фортеця у верхів'ї ріки Ангрен (Ізен) з вежею Ортханк заввишки 500 футів ( близько 150 метрів). Після падіння Нуменору належав королівству [[Гондор]]. У 2759 р. Третьої Епохи відданий [[Намісники Гондора|намісником]] королівства Гондор Береном магу [[Саруман|Курумо (Саруману)]].

Нуменорські фортеці в краї Каленардон. Після падіння Нуменору входили до складу королівства [[Гондор]]. У 2510 р. Третьої Епохи передані [[Намісники Гондору|намісником]] Кіріоном разом з усім Каленардоном рогірімам.

Першопочаткове військо Нуменору складалося з добровольців, що бажали займатись колонізацією [[Середзем'я|Середзем 'я]], або шукали пригод. З часів першого походу проти [[Саурон|Саурона]] (1700) стало формуватись постійне військо. Основою військової могутності були важка піхота та лучники. Основними збройними формуваннями були когорти, що були окремими для лучників та солдатів ближнього бою. На чолі війська стояв командувач.

Релігією нуменорців був монотеістичний [[Еру Ілуватар|'''культ Еру Ілуватара''' (Бога - Творця)]]. На вершині Менелтарми розташовувалось його святилище, однак там не було ані храму, ані алтаря і взагалі навіть принесеного чи обробленого каміння. По крутосхилу гори вилась дорога, що починалася біля підніжжя з південного боку і закінчувалась біля північної межі вершини. Сама вершина була пласкою і трохи увігнутою, там могло розташуватись багато народу. У святилищі всі мовчали, крім короля, що возносив молитви до Еру. Це відбувалося тричі на рік: у перші дні весни - '''Ерук 'єрме''' (Молитва до Еру про хороший рік), день середини літа - '''Ерулайтале''' ( Молитва до Еру про добрий врожай), коли люди підносили йому перші плоди та наприкінці осені - '''Ерухантале''' (Подяка Еру за добрий врожай). У ці дні король піднімався на гору пішим, а за ним йшов народ у білому з вінками квітів на голові. Під час Трьох Молінь над головою кружляли орли. Коли хтось поодинці піднімався на гору, то орли сідали на три скелі, що височіли над західним краєм вершини. Люди називали орлів Свідками Манве і вірили, що він посилає їх з Аману, спостерігати за Священною горою та всією країною.

Згодом після короля Тар - Анкалімона, моління Еру на Менелтармі було покинуто і лиш король Тар - Палантір дотримувався цього звичаю. В час Ар - Фаразона підніматися на вершину було заборонено під страхом смерті. Тоді, за порадами [[Саурон|Саурона]], був введений страхітливий '''культ Темряви''' і її володаря '''[[Мелькор|Мелькора]]''', що супроводжувався кривавими жертвоприношеннями. Після загибелі Нуменору цей культ був поширений у чорних нуменорців.

[[Адани|Едайн]] до прибуття в Нуменор володіли багатьма ремеслами, серед них було багато учнів ельдар, а крім того вони мали власні знання й легенди. Однак, металу в Нуменорі було не багато і всі метали вважались дорогоцінними. З собою едайн привезли чимало золота, срібла і коштовного каміння, котрих у Нуменорі не було.

Також нуменорці дуже любили море. Оскільки [[Валар|валари]] заборонили їм плавання на захід до берегів Аману та Тол - Ересеа, вони добре вивчили береги Середзем' я та здійснювали морські експедиції до інших континентів, як - от - пустельної Землі Сонця на сході, де розташовувалися брами з яких починався ранок та Темних Земель на південному сході, вкритих джунглями та населених дикунами й схожими на ентів істотами.

У 32 році Другої Епохи [[адани]] відправляються в Нуменор. Першим королем острова став син [[Еаренділ|Еаренділа]] і [[Ельвінг]] '''Елрос''' '''Тар - Мініатар''' (до часів Ар - Гімільзора королі брали імена на квенья) брат '''Елронда Напівельфа'''. Коли в кінці Першої Епохи Володарі Валінору поставили Ельфінітів перед вибором: до якого з народів вони належатимуть. Елронд обрав ельфів і з часом став наймудрішим серед них. Елрос обрав долю людей і йому було дане дуже довге життя: він прожив п 'ятсот років з яких він чотириста десять правив Нуменором.

Якщо після Війни Гніву людські народи Середзем 'я зробили крок назад у розвитку, то дунедайни під опікою валарів, у дружбі з елдарами розвивались і процвітали. Мовою елдарів вони записували пісні та легенди, створили чимало книг та скиржалів, де описали багато мудрих і дивовижних речей, що існували в золотий вік королівства, котрий після падіння Нуменору було забуто. Ельдарами з [[Тол - Ересеа]] принцу Алдаріону був подарований нащадок Білого дерева '''Келеборн''', що отримав назву '''Німлот.'''

Після прибуття у 600 році Д. Е. першого нуменорського корабля в Середзем' я, дунедайни стали припливати на його береги регулярно, звівши на ріці Гватло свою першу колонію Віньялонде. Люди Середзем 'я під владою Тіні стали боязкі та слабкі, правили більшістю з їхніх племен слуги Моргота. Нуменорці допомогли їм скинути ярмо лихих володарів і позбутися страху перед пітьмою, навчили їх сіяти і вирощувати хліб, обробляти каміння та рубати ліс для будівництва пристойних будинків. Народи Середзем 'я вважали нуменорців богами і любили їх як своїх покровителів<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон - Акаллабет|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія|location=Львів|pages=272 - 274|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5.}}</ref>. У 1700 р. Д. Е. нуменорське військо на чолі з Кірьятуром прийшли на допомогу ельфам Ліндона і Рівенделла (Імладріс) проти армії Саурона, що захопила майже весь [[Еріадор]]. і в битві при Сарн - Форді завдали йому нищівної поразки, внаслідок якої йому ледве вдалося втекти до свого володіння в [[Мордор|Мордорі]].

Однак, чим більше процвітав Нуменор, чим кращим ставало життя його мешканців тим більшою в їх серцях була туга за безсмертям, якого навіть валари не могли їм дати ( бо смерть була волею Ілуватара), тим більше тяжіли вони до [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Безсмертних Земель Аману]] до яких їм було заборонено наближатися. Перші ознаки тіні стали проявлятись в часи короля Тар - Мінастіра, що заздрив безсмертю ельдарів і збудував на пагорбі Оромет вежу для огляду заходу. За часів його наступника Тар - Кірьятура люди вже вголос нарікали на заборону відвідувати Безсмертні Землі і смертність людського життя, на відміну від ельдарів.

Після смерті Тар - Палантіра Фаразон вчинив заколот і захопив владу, зробивши дочку короля Міріель ( перейменувавши її на Ар - Зімфарель) силоміць своєю дружиною, чим вчинив злочин, оскільки нуменорські закони навіть серед королівської родини забороняли родичам до третього коліна вступати в шлюб. Нарікшись Ар - Фаразоном Золотоликим, новий король був дуже гордовтитм і пихатим, однак зовсім не мудрим. Почувши, що [[Саурон]] нарік себе Володарем Людей він сильно розлютився і, зібравши велике військо і флот, вирушив до Умбара, де послав [[Саурон|Темному Володареві]] ультиматум підкоритися йому або ставати до битви. Розуміючи, що міць Нуменору йому не перемогти, вирішив [[Саурон]] скоритись на словах йому (а на ділі хитрощами знищити Ар - Фаразона та його королівство) і прийшов до [[Умбар|Умбару]] і скорився королеві. Ар - Фаразон взяв Саурона в полон і відвіз до Арменелоса. Завдяки своєму красномовству, чарам і сильному розумові Темному Владиці вдалося швидко навернути на свій бік і короля, і більшість його підданих. Він переконав їх, що валари бояться могутності людей Вестернеса і тому заборонили припливати в землі [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Аману]], що [[Еру Ілуватар|Еру]] це лише їх вигадка завдяки якій вони панують над світом, а справжнім творцем світу є [[Мелькор]] - володар темряви, з якої усе було створено. Під дією порад Саурона король заборонив під страхом смерті підніматись на вершину Менелтарми, і став будувати в Арменелосі величезний храм 500 футів у діаметрі (150 метрів) і стільки ж у височину. І було розпочато новий культ поклоніння Темряві і [[Мелькор|Мелькору]]. Лиш вірні, яких очолював колишній радник короля Аманділ з роду володарів Андуніе, не стали коритись новій сатанинській релігії. В Аманділа був син [[Еленділ]] та онуки [[Ісілдур]] і [[Анаріон]], що за роками Нуменору були юними.

Невдовзі [[Саурон]] став підбурювати Ар - Фаразона зрубати Біле Дерево - Прекрасний Німлот, що росло в саду королівського двору. Тривалий час король не погоджувався, адже він пам 'ятав про передбачення Тар - Палантіра. І коли про це дізналась рідня Аманділа, [[Ісілдур]] таємно від усіх вночі пробрався в Королівський сад і зірвав єдиний плід, що висів на гілці дерева, оскільки надворі стояла зима. Проте охорона помітила [[Ісілдур|Ісілдура]], і він, отримавши чимало поранень, пробив собі шлях, позаяк він замаскувався ніхто не дізнався хто наважився торкнутись дерева. Потайки той плід посадили, і Аманділ благословив його, а навесні з землі пробився пагінець і випустив бруньки. Щойно на ньому розкрився перший листок, як [[Ісілдур]], що довго лежав при смерті, ожив і рани йому вже не докучали.

Після нападу Ар - Фаразон послухався [[Саурон|Саурона]] і зрубав Німлот, а той розпалив його деревиною жертовне вогнище в храмі і вийшов крізь отвір у куполі дим, що перетворився на хмару, котра сім днів висіла над землею і потім поволі рушила на захід.

Коли Ар - Фаразон став відчувати наближення смерті [[Саурон]] намовив його напасти на землі [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Аману]], бо вони, мовляв, надають безсмертя тим, хто живе на них. І став король збирати флот для походу. Відтоді стали з 'являтись грізні передзнамення майбутнього лиха: з вершини Менелтарми почав підніматись вулканічний дим, навантажені різноманітним скарбом кораблі потрапляли в бурі й тонули чого раніше ніколи не траплялось, щовечора з заходу стали надходити велетенські хмари схожі на орлів, що вражали блискавками людей на вулицях міст.

Тоді Аманділ, подібно до їхнього предка Еаренділа, вирішив плисти у [[Валінор]] і просити прощення у його владик. Він попрощався з родиною та слугами, бо розумів що більше ніколи не побачить їх, і порадив [[Еленділ|Еленділові]], [[Ісілдур|Ісілдурові]] та [[Анаріон|Анаріонові]] покинути, острів якнайшвидше, бо загибель його була не за горами. Разом із трьома служниками відплив він на захід і більше про нього нічого невідомо, адже ніяке посольство не могло б дарувати прощення скоєному.

У 3319 році на чолі великого флоту Ар - Фаразон вдерся на землі [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Аману]], і взяв у облогу місто [[Тіріон]] в [[Елдамар|Елдамарі]]. Тоді звернулись валари до Еру Ілуватара і нуменорський флот було потоплено, а короля і всіх його воїнів, що ступили на землю Аману, поховали під собою гори Пелори і там у Печерах Забуття вони перебуватимуть до Останньої Битви та Судного Дня. Змінилася світобудова: [[Аман (світ у книгах Толкіна)|Аман]] і [[Тол - Ересеа]] було взято з кіл [[Арда|Арди]] і перенесено туди, де люди ніколи вже не зможуть до них дістатися. Велетенська розколина, що утворилася при цьому, поглинула Нуменор разом з усіма його мешканцями, окрім вірних, що на чолі з [[Еленділ|Еленділом]], [[Ісілдур|Ісілдуром]] та [[Анаріон|Анаріоном]] відпливли за кілька годин до того. Менелтарма зненацька вивергла полум 'я, і велетенські хвилі поглинули острів. Світ зменшився й перетворився на кулю і немає більше в ньому земель, що були частиною [[Арда|Арди]] Неспотвореної. [[Саурон]], що залишився на березі Нуменора також потонув, але його дух вирвався з морської безодні і вирушив до [[Мордор|Мордору]]. Відтепер він більше не міг приймати прекрасної подоби, і мало хто міг зносити на собі погляд [[Саурон|Саурона Жахливого]]<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон - Акаллабет|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=282 - 294.|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5.}}</ref>.

Дев 'ять кораблів з вірними нуменорцями дістались Середзем 'я, заснувавши королівства [[Арнор]] і [[Гондор]], котрими правили [[Еленділ]], його сини та їхні нащадки. У своїй більшості ці люди зберегли вірність валарам і ельдарам і були одвічними ворогами Саурона та його прибічників.

Також в [[Умбар|Умбарі]] та сусіднійсуГолос Сауронасідній з ним області Офір у [[Гарад|Ближньому Гараді]], залишилися люди короля та їх нащадки, котрих відтепер називали '''чорними нуменорцями''' або '''моредайн'''. Вони поклонялися [[Мелькор|Мелькорові]] і вірно служили [[Саурон|Сауронові]]. До них, зокрема, належали нуменорці, що служили королеві [[Анґмар|Ангмару]], королі [[Гарад|Гараду]] Герумор і Фуінур, дружина короля [[Гондор|Гондору]] Таранонна Фаластура Берутіель та намісник [[Барад - Дур|Барад - Дура]], що називав себе [[Голос Саурона]].