Польсько-московська війна (1609—1618): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MobyBot (обговорення | внесок)
м →‎1610: replaced: біля 4 → близько 4
правопис
Рядок 22:
У [[1584]] році помер московський цар [[Іван IV Грозний]], залишивши після себе двох нащадків, які перебували на царському престолі — [[Дмитро Углицький|Дмитра]] та [[Федір Іванович|Федора I]]. Зі смертю останнього московського царя роду [[Рюриковичі]]в Федора на історичній сцені з'явились [[Бояри|боярські]] роди Юр'євих і [[Годунови]]х.
 
Період з [[1601]] по [[1603]] роки відзначають як досить неврожайний — навіть у літні періоди траплялися заморозки (однією з причин такої аномалії називають [[Вулканічна зима|вулканічну зиму]], яка наступила внаслідок виверження вулканувулкана [[Уайнапутіна]] в [[Перу]] [[19 лютого]] [[1600]] року, призвівши до неврожаю). [[Голод у Московському Царстві 1601-1603|Голод у Московському Царстві]], спричинений цим природним явищем, забрав близько півмільйона осіб. Голодаючі поступово стікались до Москви, де уряд роздавав гроші й хліб. Та це призводило лише до погіршення ситуації, поглиблення дезорганізації господарства. Неспроможність поміщиків прогодувати своїх холопів примушувала їх позбуватися селян, виганяючи з садиб, залишаючи напризволяще. Вигнанці швидко звертались до грабіжу, розбою, формуючи інколи банди числом у кілька сотень чоловік (найвідоміша — банда [[Хлопок Косолап|Хлопкова]]). Все це разом спричинило непопулярність московського царя [[Борис Годунов|Бориса Годунова]].
 
[[15 серпня]] [[1604]] року з території Речі Посполитої в межі Московського Царства увійшло військо [[Лжедмитрій I|Лжедмитрія I]]. Лжедмитрій видавав себе за московського царевича. Його підтримали магнати Речі Посполитої Мнішеки, значну частину війська становили козаки.
Рядок 35:
Шуйський спробував врегулювати ситуацію, уклавши мирний договір з Сигізмундом (26 липня), за яким відпускав всіх поляків, взятих у полон після травневих подій; Сигізмунд, у свою чергу, зобов'язався відкликати з-під Тушина своїх підданих (чого він виконати не міг). Поляки були відпущені і серед них [[Марина Мнішек]], яка за наказом гетьмана Романа Ружинського, була перехоплена полковником [[Заруцький Іван Мартинович|Іваном Заруцьким]], доставлена ​​в Тушинський табір і негайно «визнала» в самозванці свого чоловіка.
 
Підтримка Лжедмитрія II частиною московських бояр призвела до того, що значна частина Московського Царства опинилася під владою тушинцевтушинців, а в обложеній Москві почався голод. У такій ситуації, Шуйський закликав на допомогу шведів — [[28 лютого]] [[1609]] року його племінник [[Михайло Васильович Скопин-Шуйський]] уклав договір в [[Виборг|Вибозі]], за яким шведи зобов'язалися виставити армію проти Самозванця, а Шуйський — віддати шведам [[Корельський повіт]], укласти з ними союз проти Речі Посполитої і допомогти у відвоюванні у поляків Лівонії. Таким чином в результаті внутрішньо-московських проблем та дії непідконтрольних польському королеві рокошан виникала загроза формування московсько-шведського антипольського військового союзу, тому король [[Сигізмунд III]] сприйняв факт підписання договору як [[Casus belli]].
 
== Війна ==
Рядок 49:
4 липня 1610 року в [[Битва під Клушином|Клушинській битві]] московське військо та союзні їм [[Похід Делаґарді|шведські сили]] [[Якоб Понтуссон Делаґарді|Якоба Делаґарді]] загальним числом близько 48 тисяч осіб були розгромлені 12,4-тисячним військом гетьмана польного коронного [[Станіслав Жолкевський|Станіслава Жолкевського]] і шлях на Москву виявився відкритим. Цим скористався Лжедмитрій І зі своїм військом; він також став під Москвою.
 
Жолкевський підійшов до Москви на початку серпня і встав табором на захід від міста. [[17 серпня]] 1610 року між боярами і гетьманом Жолкевським був підписаний договір, і Москва присяглаприсягнула Владиславу, теж саме зробили і інші міста, а з Москви до короля під Смоленськ було направлено посольство на чолі з князем Василем Голіциним для вироблення умов царювання Владислава і мирного договору з Річчю Посполитою. Московські бояри, побоюючись Самозванця, в ніч на [[21 вересня]] впустили поляків у Кремль. Шуйського було заарештовано. На вимогу короля для підтримки порядку в столиці до прибуття в Москву королевича Владислава Жолкевський у жовтні-листопаді ввів свої війська до Москви — без бою. Через кілька місяців, дізнавшись про намір Сигізмунда посісти московський престол замість Владислава і не підтримуючи цього рішення, Жолкевський відбув до Смоленська. На чолі московського гарнізону був залишений Олександр Гонсевський.
 
Відправлене до Сигізмунда посольство так і не зуміло ні про що домовитися і врешті-решт було заарештоване і поляки стали правити Московією по праву завойовників. Це призвело до того, що невдоволеними виявилися прибічники Шуйського, що посилали посольство, так і прибічники Лжедмитрія, які не отримали від завоювання свого зиску. У такій ситуації почався рух за вигнання поляків, що об'єднав колишніх ворогів — «тушинців» і прихильників Шуйського.