Історія Києво-Печерської лаври: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 63:
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-2005-0070, Kiew, Lavra-Kloster, Ruine Uspenski-Kathedrale.jpg|thumb|Руїни Успенського собору, 1942 рік]]
При відступі радянських військ собор був таємно замінований саперною командою "особого призначення" інженерних військ під командуванням полковника І.Г. Старинова при участі мінерів 18-ї дивізії [[НКВС]]<ref>Цирлин А.Д., Бирюков П.И., Истомин В.П., Федосеев Е.Н. Инженерные войска в боях за Советскую Родину. — М.: Воениздат, 1970</ref>. На протязі ночі в підвали собора було завезено кілька вантажівок вибухівки. Акція проводилась в рамках сталінської [[Тактика спаленої землі|тактики спаленої землі]]. Собор був лише одним з багатьох замінованих цивільних об'єктів і будівель Києва.
3 листопада [[1941]] року залишеними [[НКВС]] діверсантами, [[Успенський собор (Київ)|Успенський собор]] було підірвано.
У період [[Рейхскомісаріат|німецької окупації]] Києва в Лаврі було організовано поліцейську дільницю, де окупаційною владою було вбито близько 500 мирних громадян.
На [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]] в 1946 р. офіційний представник СРСР генеральний прокурор [[Руденко Роман Андрійович|Руденко]] робив невдалі закиди командуванню [[Вермахт]]а у
[[Радянський Союз]] та його правонаступниця [[Російська Федерація]] так ніколи офіційно і не визнали руйнування собору в вересні [[1941]].
| |||