Зеленевський Гнат Михайлович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 35:
Зеленевський, поміщик Подільської губернії, походив із старовинного шляхетського роду, але збанкрутілий, за чутками за якусь історію був звільнений з полку і навіть перебував у свій час в ув'язненні; перебуваючи в різних країнах, він досконало оволодів кількома європейськими мовами. Був мобілізований з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] і в чині прапорщика в 1917 році перебував при штабі 1-го Українського (34-го армійського) корпусу, яким командував генерал Скоропадський, де чергував на телефоні і завідував їдальнею. Скоропадський зійшовся з ним, знаходячи його цікавою людиною, який «Прогулявши все своє майно, багато подорожував, говорив на всіх мовах», хоча і був «великим ледарем». Скоро Зеленевський став для генерала Скоропадського незамінним ад'ютантом — за висловом самого Скоропадського, він доглядав за ним «як нянька».
За характеристикою начальника штабу гетьмана [[Стеллецький Борис Семенович|Бориса Стеллецького]], «Зеленевський є той особливий тип інтелігентів, які в силу якихось випадкових обставин отримали хорошу домашню освіту, однак потім були викинуті на вулицю напризволяще без засобів і атестата. Цим нещасним недоучка, особливо тим, які були обдаровані природним розумом, залишалося кинутися в ту чи іншу авантюру. З них виходили шулера, альфонси тощо паразити. Багато завершували свою кар'єру в місцях не таких віддалених, але ті, які до пори до часу пристроювалися під чиїмось високим захистом, продовжували свою діяльність». Скоропадський, на думку Стеллецького, відмінно розумів, що Зеленевський — спритний пройдисвіт, але Скоропадському було приємно, що цей пройдисвіт в його руках.
Особливу прихильність Скоропадського Зеленевський заслужив тим, що взимку 1918 р за власною ініціативою пробрався в місто [[Орел]], де знаходилася дружина майбутнього гетьмана і вже починався червоний терор, і умовив [[Скоропадська Олександра Петрівна|Олександру
== Ад'ютант гетьмана ==
Після німецької окупації [[Київ|Києва]] вони разом жили в одному номері готелю «Кане», при чому Зеленевський був одним з провідних членів підпільної організації «Українська народна громада», очолюваної гетьманом, і багато зробив для гетьманського перевороту, супроводжуючи гетьмана на переговорах з німцями і на З'їзді хліборобів, який проголосив гетьманство. Після цього він негайно став ад'ютантом гетьмана, з виданням положення «Про головну квартиру Гетьмана» (3 серпня 1918 р.) отримав чини і посади старшого осавула і генерального бунчужного, що приблизно відповідало царського флігель-ад'ютанта: генеральний бунчужний вважався довіреною особою гетьмана, яка від імені гетьмана могла втручатися в усі справи державних установ, тоді як старші осавули несли чергову службу при гетьмані. Поряд з генеральним писарем (начальником гетьманської канцелярії) [[Полтавець-Остряниця Іван Васильович|Іваном Полтавцем-Остряницею]] і міністром закордонних справ [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитром Дорошенком]], Зеленевський вважався членом «українофільської» партії в оточенні гетьмана, що протистояла «русофілів» (включаючи [[Стеллецький Борис Семенович|Бориса Стеллецького]]). В якості довіреного ад'ютанта Зеленевський постійно супроводжував гетьмана, в тому числі під час його візиту до
== В еміграції ==
Один з організаторів видавництва «[[Українське слово]]» в Берліні. Він також деякий час був видавцем часопису «Українське Слово»<ref>[https://ukrajinciberlinu.wordpress.com/tag/історія-української-діаспори-в-німеч/ Історія української діаспори в Німеччині]</ref>
== Примітки ==
| |||