Врубель Михайло Олександрович: відмінності між версіями

'''Миха́йло Вру́бель''' ({{ДН|17|3|1856|5}}, [[Омськ]], Москов[[Російська імперія|ська імперія]] — {{ДС|14|4|1910|1}}, [[Санкт-Петербург|Петербург]], [[Російська імперія]]) — український і московськийросійський [[художник]]-[[символізм|символіст]] [[данці|дансько]]-[[поляки|польського походження]]. Визначний майстер акварельного і олійного малярства. Робив ілюстрації до книжок, монументальні роботи, портрети, захоплювався сценографією. В кожній з галузей мистецтва залишив шедеври.

Восени того ж року Михайло вступає до Академії мистецтв. На екзаменах він знайомиться з п'ятнадцятирічним [[Серов Валентин|Серовим Валентином]]. Михайло записався у клас професора Павла Петровича Чистякова. Слабенький, як художник, Чистяков виявився здібним і наполегливим викладачем. Його з вдячністю згадували учні, що виявилися талановитішими за вчителя ([[Сєров Валентин Олександрович]], Михайло Врубель, [[Полєнов Василь Дмитрович]], [[Васнецов Віктор Михайлович]]). Відчуваючи недостатність знань і навичок, Врубель бере виклади в класі [[Рєпін Ілля Юхимович|Іллі Рєпіна]], якого на той час вважали першим художником МосковщиниРосії, де опановує [[акварель]]. Згодом Врубель стане одним з видатних акварелістів МосковщиниРосії кінця 19 століття.

Якщо в малюнках і картинах Врубеля важко знайти відбитки подій його сучасності (Михайло Олександрович був достатньо аполітичним), то відбитки сучасної архітектури є в його сценографії. Суспільство переживало захоплення фольклором, національною історією, займалось пошуками національних коренів і витоків. Приватні колекції повняться старовинними речами, як шедеврами, так і відвертим мотлохом. [[Актор]]и на сцені виступають в фантазійних історичних костюмах, іноді сідають в антикварні [[Крісло|крісла]] і беруть в руки історичну [[Зброя|зброю]]. В наявності був потяг до історичної достовірності. В російській архітектурі помітне звертання до архітектури допетровської доби, до споруд 17 століття. Все це є і в театральних ескізах Врубеля — товсті, дубові ворота, оковані [[залізо]]м, в «Місті Льодянику» до опери «Казка про царя Салтана», малі віконця з лиштвою і замальовки російської [[Дерев'яна архітектура Росії|дерев'яної архітектури]] (в «Олександрівській слободі»), взагалі рідкісної в малюнках Михайла Врубеля. Художня фантазія митця навіть класичну споруду [[Джакомо Кваренгі]] переробила в теремний палац 17 століття в ескізі «Зимова канавка» до опери «Пікова дама».