Андрій Лаговський: відмінності між версіями

Андрій Лаговський– роман [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангела Кримського]], який складається з 4 частин. Це один з ранніх модерністських творів української літератури.

 

Перша частина роману, яка має назву «Не порозуміються» була опублікована вперше у збірці короткої прози А. Кримського «Повістки і ескізи з українського життя», яка побачила світ у 1895 р. у Коломиї. В кінці тексту стоїть дата його створення – 27. 07. 1894 р.

У 1905 р. у Львові з’явилася окрема книга під назвою «Андрій Лаговський. Повість. Частина перша: «Не порозуміються.» Частина друга: «Туапсе».

 

''Структура роману''

Твір складається з чотирьох частин, об’єднаних спільним сюжетом, що розвивається лінійно.

* - «Не порозуміються» – події з студентського періоду життя Андрія Лаговського, зав’язка основного конфлікту твору,

*

''Проблематика твору''

Головний герой – молодий чоловік Андрій Лаговський, дорослішанню, духовному зростанню і бороттьбі з самим собою присвячена більша частина тексту. Крім того А. Кримський порушує у своєму творі багато інших проблем: дружби, любові (тілесної і платонічної-ідеальної), стосунків з матір’ю, стосунків між людьми, милосердя, щирості і досягнення порозуміння. Без сумніву у романі присутній і елемент автобіографізму, про що згадував сам А. Кримський.

Роман «Андрій Лаговський» містить і певні елементи роману-виховання, такі як – вибір життєвого шляху героя, його духовне зростання, становлення його світогляду, яке показане автором впродовж досить довгого часового проміжку. Наявний також і дидакттичний елемент. «Андрій Лаговський» сміливо можна назвати романом позитивної еволюції героя.

 

''Літературознавчі дослідження твору''

Українська дослідниця Г. Випасняк пропонує розглядати цей роман як ілюстрацію пошуку себе і Бога, щоправда, не у вузько християнському розумінні, а в загальному − як Вищої сили, як Творця<ref>Випасняк Г. Між святістю і гріховністю: дилема Андрія Лаговського в однойменному романі Агатангела Кримського // Житомирські літературознавчі студії. 2013. Вип. 7. С. 198.</ref>. Ця цитата перегукується з твердженням Сергія Єфремова про те, що «вся літературна творчість Кримського перейнята Діогеновою спрагою пошуку Людини»<ref>Цит. там само, с. 199.</ref>.