Дніпровська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями

Влітку [[1943]] року, після нищівної поразки німецьких військ на [[Битва на Курській дузі|Курській дузі]], радянські війська продовжили широкомасштабний наступ на всій території [[Лівобережна Україна|Лівобережної Україні]], прагнучи прорватися до [[Дніпро (річка)|Дніпра]] і, користуючись замішанням противника, захопити плацдарми на правому березі. У ході стрімкого наступу радянським військам вдалося з ходу захопити декілька важливих плацдармів на західному березі Дніпра в районі [[Лютізький плацдарм|Лютіжу]] і [[Букринський плацдарм|Великого Букрина]], тим самим створивши всі необхідні передумови для подальшого розвитку наступу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]].

Разом з цим, за пропозицією [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгія Жукова]] в Ставку Верховного Головнокомандування була подана ідея — з метою сприяння зосередженню на плацдармах необхідної кількості радянських військ, обмеження маневру противника та відповідно не допущення прориву його піхоти і танків до захоплених [[Рубіж (військова справа)|рубежів]] із західного та північно-західного напрямків, застосувати [[повітряно-десантні війська СРСР|повітряно-десантні війська]] на цьому напрямку [[театр воєнних дій|театру воєнних дій]]. Також однією з вирішальних причин прийняття рішення щодо висадки [[ДесантПовітряний повітрянийдесант|повітряного десанту]] стало завдання — якнайшвидше підготувати все до звільнення від німців столиці УРСР — міста [[Київ|Києва]].

Затверджений Ставкою [[Планування операції|план операції]] передбачав наступне. Першим у район [[Канів|Канева]], у смузі наступу [[Воронезький фронт|Воронезького фронту]], повинен був десантуватися [[Корпус (армія)|корпус]] [[Список командувачів повітряно-десантних військ СРСР|командувача повітряно-десантними військами]] [[генерал-майор]]а [[Затевахін Іван Іванович|Івана Затевахіна]]. Він складався з [[1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ї]], [[3-тя повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-ї]] та [[5-та повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ї повітряно-десантних бригад]], загальною кількістю близько 10 тисяч чоловік. Корпус мав на озброєнні 24 [[гармата|гармати]] калібру 45&nbsp;мм, 180 [[міномет]]ів [[калібр]]ів 50 і 82&nbsp;мм, 378 [[Протитанкова рушниця|протитанкових рушниць]] та 540 [[кулемет]]ів.<ref>Советские воздушно-десантные.&nbsp;— Москва, 1980; Лисов И.&nbsp;И.&nbsp;Десантники.&nbsp;— Москва, 1968.</ref>

Наприклад, було прийнято рішення висадити до початку операції спеціально підготовлені групи з числа найбільш підготовлених десантників, які за допомогою сигнальних вогнів повинні були позначити на [[Місцевість (військова справа)|місцевості]] місця приземлення для основних сил десанту. Проте, ця ідея не була втілена в життя з простої причини: ніхто з командування так і не визначив, хто ж на практиці виконуватиме це завдання.

[[22 вересня]] передові частини Воронезького фронту захопили перші плацдарми за Дніпром[[Дніпро]]м. Вранці [[23 вересня]], [[генерал армії]] [[Ватутін Микола Федорович|М.&nbsp;Ф.&nbsp;Ватутін]] прибув на [[командний пункт]] [[40-ва армія (СРСР)|40-ї армії]], де з доповідей розвідки з'ясував, що в запланованому районі висадки десанту значних сил противника не встановлено.

Ганебна організація навігаційного забезпечення, слабка підготовка льотного складу призвели до того, що особовий склад десантувався на площі більш ніж 25 на 70 кілометрів. Тільки ''5&nbsp;%'' особового складу приземлилися в запланованій зоні; ''23&nbsp;%'' десантників приземлилися в радіусі 10 кілометрів від намічених районів, ''58&nbsp;%''&nbsp;— в радіусі 15&nbsp;км, решта (''14&nbsp;%'')&nbsp;— поза межами цих відстаней. Близько 400 десантників було викинуто на Черкаський [[ліс]] (70 кілометрів від району висадки), і 230&nbsp;— приземлилися в розташуваннях своїх військ. Частина десанту приводнилася на [[Дніпро (річка)|Дніпро]] і потонула, заплутавшись у [[стропа]]х.<ref name="stas"></ref>

Вже в процесі висадки стало зрозумілим, що [[ОпераціяВійськова військоваоперація|операція]] йде не за планом. [[Зв'язок]] з висадженими підрозділами десанту був втрачений. Подальше десантування військ було припинене. Підрозділи 5-ї бригади, що залишилися, та [[1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ша гвардійська повітряно-десантна бригада]] в повному складі були повернені до [[пункт постійної дислокації|пунктів постійної дислокації]].