Відмінності між версіями «Лютий-Лютенко Іван Макарович»

перенаправлення, посилання
(перенаправлення, посилання)
| герб =
}}
'''Лю́тий-Люте́нко Іва́н Мака́рович''' (псевдо ''Іван Ґонта''), ([[24 червня]] [[1897]], Капустянське лісництво біля с. Товмач Звенигородського повіту Київської губернії — [[19 березня]] [[1989]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) — військовий та [[громадський діяч]], [[підприємець]], [[Меценатство|меценат]]; старшина Запорізької дивізії, повстанський отаман [[Холодноярська республіка|Холодного Яру]] (1919 — 1922); військові звання — сотник [[Армія УНРУкраїнської Народної Республіки|Армії УНР]].
 
''Не плутати з іншими отаманами, що носили псев''д''о '''[[Гонта|Ґонта]]'''''
Закінчив Омську школу прапорщиків. Учасник бойових дій на фронтах [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Старший унтер-офіцер 8-го Московського гренадерського полку.
 
[[Лютнева революція 1917|Лютневу революцію]] зустрів на посаді помічника командира 12-ї роти 290-го полку російської царської армії, що дислокувався в [[Черкаси|Черкасах]].
 
ВУ 1918 році у складі Армії УНР брав участь у боях проти більшовиків, зокрема за станції Гребінка та Бобринська (нині ст. ім. Тараса Шевченка).
 
За Директорії Лютий-Лютенко був призначений командиром 25-го Черкаського куреня, що дислокувався у Смілі.
 
Служив у Запорізькій дивізії під командою [[Загродський Олександр ЗагродськийОлександрович|Олександра Загродського]], старшина 3-ї Запорозької дивізії (до літа 1919).
 
З 1919 р. — в повстансько-партизанському русі. Спочатку очолив загін звенигородських повстанців, сформований [[Гризло Семен ГризлоГригорович|Семеном Гризлом]]. В різні часи загін складався з 500 — 800 козаків та старшин.
 
Отаман [[Холодноярська республіка|Холодного Яру]]. Співпрацював з отаманами Яблочком, [[ЛаріонЗавгородній ЗагороднійІларіон Захарович|ЛаріономІларіоном Загороднім]], [[Заболотний Семен Федорович|Семеном Заболотним]], [[Хмара Пилип ХмараПанасович|Пилипом Хмарою]], Чортом (Мелешком) та іншими отаманами Холодного Яру та [[ЧорнийРеспубліка ЛісЧорного (с.Цвітна)Лісу|Чорного Лісу]]. За деякими джерелами, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921 р. звенигородського отамана Ґонту (Лютого-Лютенка) було обрано Головним отаманом Холодного Яру.
 
Можливо, Головним отаманом Холодного Яру він був короткий час і радше формально, оскільки відразу після обрання відійшов на Звенигородщину, а головні сили холодноярців під проводом Пилипа Хмари і Ларіона Загороднього провели окрему нараду, на якій вирішили пробитися на захід, до Польщі чи Румунії.
[[File:Cholm Coop.jpg|thumb|left|400px|Група працівників Українського Кооперативного Союзу на чолі з Іваном Лютим-Лютенком в Холмі перед собором на Даниловій горі. 1941 рік.]]
Бойові дії продовжував до осені 1922 року, коли, внаслідок низки спецоперацій проведених [[Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР|ЧК]], більшість повстанських отаманів Півдня та Центру України було заарештовано чи вбито.
 
ВУ березні 1923 р. емігрував до [[Західна Україна|Західної України]] (тоді — у Польщі). Жив на [[Полісся|Поліссі]], в с. Іванцевичі, де заснував Український еміграційний комітет, який розгорнув активну діяльність: було створено український хор, самодіяльний театр, українська школа.
 
У [[Володава|Володаві-Підляській]] очолив Союз українських кооперативів, у [[Холм]]і був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
[[Зображення:Могила Лютого-Лютенко.jpg|міні|250пкс|Олександр Лютий-Лютенко на могилі батька. [[Квітень]] [[1989]] року]]
4 червня 1942 року заарештований [[гестапо|гестапівцями]].
 
Відбув півроку тюрми в [[Люблін]]і (Польща).
 
Після Другої Світової війни — жив у [[Мюнхен]]і (Німеччина), згодом (1951 — 1957) у [[Рабат|Рабаті]] ([[Марокко]]).
 
Пізніше переїздить до [[Сполучені Штати Америки|США]].
 
Автор книги «Вогонь з Холодного Яру» (Детройт, 1986). Меценат української справи.
 
Помер у США 19 березня 1989 року. Похований на українському [[цвинтар]]і штату [[Нью-Джерсі]] у містечку [[Саут-Баунд-Брук]] ([[Сполучені Штати Америки|США]]).
 
== Джерела та література ==
* [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lyuty_Lyutenko_%D0%86_M Лютий-Лютенко Іван Макарович] // {{ЕІУ|6|397}}
* Енциклопедія "Черкащина". Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 548–549.
* [http://ukrlife.org/main/evshan/reness3.htm Найвище військове керівництво Холодного Яру в 1917 - 1922 роках]
* [http://ukrlife.org/main/evshan/yar71.htm Біографічні довідки про учасників Визвольної війни 1917 – 1920-х років, про яких йдеться в романі «Холодний Яр»]
* http://ukrlife.org/main/evshan/yar71.htm
* [http://www.banderivets.org.ua/?page=pages/zmist8/HYar/article00 Дані на сайті «Бандерівець»]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Koval/Vysche_viiskove_kerivnytstvo_Kholodnoho_Yaru.txt Найвище військове керівництво Холодного Яру в 1917-1922 роках]
* http://www.kavkazweb.net/forum/viewtopic.php?t=34797&sid=f2e93cfd11004db4ad9460dfbfd96f1f
* [[Коваль Роман Миколайович|Коваль Р.]] [http://chtyvo.org.ua/authors/Koval/Koly_kuli_spivaly/ Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу]. – Київ – Вінниця,2006.
* [[Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості]] / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
 
[[Категорія:Повстанські отамани]]