Українська маніфестація в Києві 19 березня 1917 року: відмінності між версіями

Колони пройшли по вулиці Володимирській, далі Фундуклеївською (тепер [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ)|Богдана Хмельницького]]) на [[Хрещатик]], до будинку Київської міської думи, на балконі якого зібралися представники нової вищої міської влади&nbsp;— президія Виконавчого Комітету Ради об'єднаних громадських організацій, командування [[Київський військовий округ|КВО]], адміністрація Міської думи. У їх промовах звучав вияв громадської поваги до української маніфестації. До слова був запрошений і голова Центральної Ради [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], якого молодь на руках занесла на балкон. Авторитетний лідер українського руху закликав під прапорами і портретом Шевченка присягтись боротися за здобуття автономії [[Україна|України]]. Учасник маніфестації [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]] писав, що натовп на колінах прийняв цю присягу. <ref>Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000&nbsp;рр.</ref>

 

 

По Михайлівській вулиці, обігнувши Думу, маніфестанти піднялися до [[Софійська площа (Київ)|Софійської площі]], де відбулося Українське віче. Відтоді Софійський майдан в роки Української революції став місцем урочистих зібрань з нагоди проголошень [[Універсали Української Центральної Ради|Універсалів]], декларацій та інших державних актів. На імпровізованих трибунах із складених у сажені дров виступили лідери українського руху [[Міхновський Микола Іванович|Микола Міхновський]], [[Стасюк Микола|Микола Стасюк]], Сергій Веселовський, [[Єреміїв Михайло Михайлович|Михайло Єреміїв]]. До слова знову був запрошений голова Центральної Ради Михайло Грушевський. На віче були прийняті розроблені Центральною Радою резолюції про скликання [[Українські Установчі Збори|Установчих зборів]] для вирішення справи автономії України, про доручення Центральній Раді порозумітися з [[Тимчасовий Уряд|Тимчасовим урядом]] тощо. Серед народної маси було близько 10 транспарантів з гаслами «Хай живе самостійна Україна з [[Гетьман|гетьманом]] на чолі», але вони загубилися серед 300, які вимагали автономії України. <ref>Лановик Б. Д., Матейко Р.М,, Матисякевич З. М.: Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д, Лановик.&nbsp;— 2-ге вид., перероб.&nbsp;— К.: Товариство «Знання», КОО, 1999.&nbsp;— с. 273</ref>

 

* ''Солдатенко В. Ф.'' Українська революція. Історичний нарис: Монографія.&nbsp;— К.: Либідь, 1999.&nbsp;— 976 с. ISBN 966-06-0130-1

* ''Лановик Б. Д., Матейко Р.М,, Матисякевич З. М.:'' Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д, Лановик.&nbsp;— 2-ге вид., перероб.&nbsp;— К.: Товариство «Знання», КОО, 1999.&nbsp;— 574 с.

* Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000&nbsp;рр.