Вікіпедія

Нікколо Макіавеллі: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 11:
}}
 
'''Нікко́ло Макіавеллі ''' (також '''Мак'явеллі''' ({{lang-it|Niccolò di Bernardo dei Machiavelli}}); {{н}} [[3 травня]] [[1469]], [[Флоренція]] — {{†}} [[21 червня]] [[1527]], ''там же'') — державний секретар [[Флоренція|Флоренції]], політичний мислитель.
[[Файл:Machiavel Offices Florence.jpg|thumb|right|Нікколо Макіавеллі]]
 
Рядок 24:
* [[1498]]–[[1512]] роки: активна політична діяльність на чолі другої канцелярії, а після [[1502]] року — зближення з новим постійним главою держави П'єтро Содерині; протягом цього періоду Макіявеллі також був секретарем військового [[магістрат]]у Десятьох, секретарем нового органу ополчення Дев'ятьох, до створення якого 1506 року він доклав великих зусиль, а також урядовим посланником — він брав участь у близько 35 дипломатичних місіях, включаючи 4 місії до [[Франція|Франції]] ([[1500]]–[[1511]]) та [[Сієна|Сієни]] ([[1501]]–[[1510]]), дві до [[Чезаре Борджіа]] ([[1502]]), до папського двору ([[1503]] та [[1506]]), а також одну до германського [[імператор]]а ([[1507]]–[[1508]]);
 
* [[1512]]–[[1527]] роки: втрата посту і нетривале ув'язнення після відновлення правління Медічі, початок літературної кар'єри; ''«…оскільки доля вирішила, що я не здатний говорити ні про шовк, ані про вовну, ні про прибутки, ані про втрати, я мушу говорити про політику (lo stato)».'' У 1503–15061503—1506 роках був відповідальним за флорентійську міліцію, включаючи захист міста. Він не довіряв найманцям (позиція, роз'яснена детально в «Міркуваннях про першу декаду Тіта Лівія» і в [[трактат]]і «[[Державець (книга)|Державець»]]) і віддавав перевагу ополченню, сформованому з громадян. У серпні 1512 після низки заплутаних битв, угод і союзів Медічі за допомогою Папи римського Юлія II відновили свою владу у Флоренції і республіка була скасована. Мак'явеллі, що грав істотну роль в уряді республіки, потрапив у опалу, 1513 його звинуватили у змові і арештували. Незважаючи ні на що, він відкидав свою причетність і був врешті-решт звільнений. Він віддалився в свій маєток в [[:en:Sant'Andrea in Percussina|Сант'Андреа в Перкуссіні]] біля [[Флоренція|Флоренції]] і почав писати трактати, які забезпечили йому місце в історії політичної філософії. Макіявеллі помер 1527 в Сан-Кашано, за кілька кілометрів від Флоренції. Розташування його могили невідоме; проте [[кенотаф]] на його честь знаходиться в Церкві Санта-Кроче у Флоренції.
 
За допомогою [[трактат]]у «[[Державець (книга)|Державець»]] Макіявеллі досяг прихильності Медічі і [[1520]]-го року [[кардинал]] Джуліо де Медичі замовив йому написати історію Флоренції, а також «Роздуми» — проект промови уряду Флоренції з нагоди смерті Лоренцо, герцога [[Урбіно]].
Рядок 53:
== Основні твори ==
* [[Державець (книга)|Володар]] ({{lang-it|Il Principe}}, 1513).
* [[Роздуми щодо першої декади Тіта Лівія]] ({{lang-it|Discorsi sopra la prima deca di Tito Livio}}, 1513–15191513—1519).
* [[Про військове мистецтво]] ({{lang-it|Dell'arte della guerra}}, 1519–15201519—1520).
* [[Флорентійські хроніки]] ({{lang-it|Istorie fiorentine}}, 1520–15251520—1525).
* [[Життя Каструччіо Кастракані]] ({{lang-it|Vita di Castruccio Castracani da Lucca}}, 1520)
 
== Українські переклади ==
* Микола Макявель. Володар / Пер. з іт. Михайло Островерх.  — Львів: Книгозбірня Вістника, 1934.  — 117 с.
* Ніккольо Макіявеллі. Володар / Пер. з іт. Михайло Островерх.  — Нью-Йорк: G. A. Press, 1976.  — 162 с.
* Нікколо Мак’явелліМак'явеллі. Флорентійські хроніки. Державець / Пер. з іт. [[Перепадя Анатоль Олексійович|Анатоль Перепадя]].  — Київ: Основи, 1998.  — 492 с.
* Нікколо Мак’явелліМак'явеллі. Флорентійські хроніки. Державець / Пер. з іт. Анатоль Перепадя.  — Харків: Фоліо, 2007.  — 511 с.
 
== Література ==
Рядок 75:
== Посилання ==
{{Wikiquote}}
 
=== Твори Макіявеллі ===
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Machiavelli_Niccolo/Volodar_vyd_1934/ Микола Макявель. Володар.  — Львів, 1934]
* [http://diasporiana.org.ua/proza/1201-makiyavelli-n-volodar/ Ніккольо Макіявеллі. Володар.  — Нью-Йорк, 1976]
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Machiavelli_Niccolo/Florentiiski_khroniky_Derzhavets/ Нікколо Мак’явелліМак'явеллі. Флорентійські хроніки. Державець.  — Київ, 1998]
 
=== Про нього ===
* [https://www.hse.ru/data/2010/05/05/1216432134/WP6_2008_03.pdf Михаил Андреев. Никколо Макьявелли в культуре Возрождения.  — Москва: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2008.]{{ref-ru}}
* [http://vpered.wordpress.com/2014/04/24/gramsci-il-moderno-principe/ Антоніо Ґрамші. Сучасний Державець (1931-19321931—1932)]
* [http://saint-juste.narod.ru/Kamenev.html Лев Каменев. Предисловие к «Сочинениям» Никколо Макиавелли (1934)]{{ref-ru}}
* [http://imegela.com.ua/view_article.php?id=74 Іван Мегела. Нікколо Макіавеллі. Цинічний порадник володарів чи шукач політичної істини?]
* [http://psylib.ukrweb.net/books/stret01/txt07.htm Пол Стретерн. Макиавелли за 90 минут (1998)]{{ref-ru}}
* [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Маківаеллі<ref>помилка в тексті словника</ref> Ніколло][[#cite note-1|<span class="mw-reflink-text">[1]</span>]] Ніколло ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики. –&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. –&nbsp;— 416с. ISBN 978-966-485-156-2
* [http://www.treccani.it/enciclopedia/niccolo-machiavelli_(Enciclopedia-dell'Italiano)/ Fabrizio Franceschini. «Machiavelli, Niccolò», in ''Enciclopedia dell'Italiano'', Istituto dell'Enciclopedia Italiana, Roma 2011.]{{ref-it}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нікколо_Макіавеллі