Вікіпедія

Горишній Василь Акимович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
BunykBot (обговорення | внесок)
Боти
186 118 редагувань
м напівавтоматичне прибирання зайвих шаблонів про переклад
BunykBot (обговорення | внесок)
Боти
186 118 редагувань
м Нема сторінок ru:13-та мотострелковая дивизия внутренних войск НКВД, ru:13-та армия (СССР). Може вони незначимі чи назви помилкові?
Рядок 27:
'''Васи́ль Аки́мович Горишній''' (* [[29 січня]] [[1903]], [[Павлоград]] — † [[15 лютого]] [[1962]], [[Сімферополь]]) — [[СРСР|радянський]] [[офіцер]], [[Герой Радянського Союзу]]. Депутат Верховної Ради РРФСР 2-го скликання. Депутат [[Верховна рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] 3-го скликання.
 
У роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] начальник Польового штабу Прикордонних військ Білоруського округу (22.06.1941 — 04.08.1941), начальник бойової підготовки Прикордонних війск СРСР (серпень — вересень 1941), начальник Ногінського сектору охорони і оборони Московської області (вересень 1941 — 05.02.1942), командир {{нп|8-ма мотострілецька дивізія внутрішніх військ НКВС|8-ї мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС|ru|8-я мотострелковая дивизия внутренних войск НКВД (2-го формирования)}} (05.02.1942 — квітень 1942), командир {{нп|[[13-та мотострілецька дивізія внутрішніх військ НКВС|13-ї мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС|ru|13-та мотострелковая дивизия внутренних войск НКВД}}]], командир {{нп|95-та стрілецька дивізія (2-го формування)|95-ї стрілецької дивізії (2-го формування)|ru|95-я стрелковая дивизия (2-го формирования)}}, командир [[75-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)|75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії]], полковник, гвардії генерал-майор.
 
Воював на фронтах: [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західний]](1941—1942), [http://bdsa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=865&Itemid=28 Сталінградський] (1942—1943), [http://bdsa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=861&Itemid=28 Центральний], [http://bdsa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=883&Itemid=28 Воронезький] (1943), [http://bdsa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=894&Itemid=28 1-й Український] (1943—1944), [http://bdsa.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=857&Itemid=28 1-й Білоруський] (1944—1945).
Рядок 43:
За участь в [[Битва за Москву|обороні Москви]] нагороджений [[орден Знак Пошани|орденом Знак Пошани]].
 
5 лютого 1942 року призначений командиром {{нп|8-ма мотострілецька дивізія внутрішніх військ НКВС|8-ї мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС|ru|8-я мотострелковая дивизия внутренних войск НКВД (2-го формирования)}}, потім командиром {{нп|[[13-та мотострілецька дивізія внутрішніх військ НКВС|13-ї мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС|ru|13-та мотострелковая дивизия внутренних войск НКВД}}]]. З травня місяця — в боях проти наступаючих німецьких військ в районі м. [[Ізюм]], в обороні по річці [[Сіверський Донець]], в районі м. [[Куп'янськ]], м. [[Воронеж]], по річці Хопер на схід від м. [[Борисоглібськ]].
 
Зазнавши значних втрат у боях, 15 червня 1942 року 13-та мотострілецька дивізія за наказом Ставки ВГК була переформована, введена до складу Червоної Армії і отримала найменування {{нп|95-та стрілецька дивізія (2-го формування)|95-ї стрілецької дивізії|ru|95-я стрелковая дивизия (2-го формирования)}}. В. А. Горишній призначений командиром дивізії.
Рядок 49:
З 19 вересня 1942 року {{нп|95-та стрілецька дивізія (2-го формування)|95-та стрілецька дивізія|ru|95-я стрелковая дивизия (2-го формирования)}} у складі [[62-га армія (СРСР)|62-ї армії]] бере участь в [[Сталінградська битва|обороні Сталінграду]], веде кровопролитні бої за [[Мамаїв курган|Мамаїв Курган]], заводи «Червоний Жовтень», «Барикади», Тракторний до кінцевого розгрому німецького угруповання 2 лютого 1943 року. За оборону Сталінграду 95-й стрілецькій дивізії було присвоєне звання [[Гвардія|гвардійської]], 1 березня 1943 року вона була переформована у [[75-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)|75-ту гвардійську стрілецьку дивізію]]. Командир дивізії полковник В. А. Горишній був нагороджений [[орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]], йому було присвоєно звання «гвардії генерал-майор».
 
З 6 липня 1943 року у районі {{нп|Понирі|Понирі|ru|Поныри}}-Ольховатка дивізія під командуванням В. А. Горишнього у складі {{нп|[[13-та армія|13-ї армії|ru|13-та армия (СССР)}}]] бере участь у відбитті німецького наступу на [[Битва на Курській дузі|Курській дузі]], а потім у розгромі та переслідуванні німців. За зразкове виконання бойових завдань, виявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР 21 липня 1943 року дивізія нагороджена [[орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]]. В. А. Горишнього нагороджено другим [[орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]].
 
У боях за визволення України дивізія першою у смузі 60-ї армії форсує ріку [[Десна]], а 23 вересня 1943 року першою сходу форсує ріку [[Дніпро]] в районі міста [[Димер]], за 35 км на північ від [[Київ|Києва]], проти села Ясногородка. [[23 вересня|23]]—[[25 вересня]] [[1943]] року В. А. Горишній при [[Форсування Дніпра 1943|форсуванні Дніпра]] на [[північ]] від [[Київ|Києва]] в районі сіл [[Глібівка]] та [[Ясногородка (Вишгородський район)|Ясногородка]] [[Вишгородський район|Вишгородського району]] [[Київська область|Київської області]] безпосередньо керував бойовими діями частин дивізії, організував успішне форсування рік Десни і Дніпра, забезпечив утримання захопленого плацдарму, постійно знаходився у бойових частинах, проявив [[мужність]] і самовідданість.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Горишній_Василь_Акимович