Антени (біологія): відмінності між версіями

[[Файл:Scolopendra heros dorsal view.jpg|400px|thumb|Багатоніжка [[сколопендра]] (''Scolopendra heros''). У всіх багатоніжок на голові дві дуже рухливі антени. А у сколопендр на задньому кінці тіла ще й пара ніг, схожих на антени - — витягнутих і спрямованимх не в боки, а назад. Вони, дійсно, виконують функцію антен - — обмацують простір, коли тварина задкує. Адже розвертатися при такій кількості ніг складно й довго, особливо якщо багатоніжка знаходиться у вузький щілині або під землею]].

У цих тварин дві пари антен. Перша пара&nbsp;— звичайно, короткі й розгалужені, антени другої пари у більшості не розгалужені і довгі ([[річкові раки]], [[креветки]]). Щоправда, у [[краби|крабів]], [[омари|омарів]] і реміпедій друга пара антен таки роздвоєна та коротка, а у [[вусоногі|вусоногих]] їх немає зовсім. Усі антени членисті, їх членики з'єднані з мускулатурою, це дає можливість вільних рухів ними. Личинки багатьох ракоподібних використовують антени для плавання. Вусоногі, ведучи нерухомий спосіб життя, за допомогою свої коротких антен прикріплюються до субстрату<ref name="shcherbak">''[[Щербак Галина Йосипівна|Щербак Г. Й.]], Царичкова Д. Б., [[Вервес Юрій Григорович|Вервес Ю. Г. ]]'' Зоологія безхребетних: підручник: Кн. 2.&nbsp;— К.: Либідь , 1996.&nbsp;— 320 с. </ref>.

Усі дорослі комахи мають одну пару антен на лицьовій частині [[голова комах|голови]]. Це видозмінені кінцівки другого членика тіла, який в ході еволюції увійшов до складу голови. Антени закріплені, звичайно, поміж очима, в двох ямках, оточених кільцевим підвищенням. У ямці є вирост, до якого, власне, і кріпиться антена. Типова антена складається з потовщеного базового членика (скапуса), ніжки (педіцела)- другого знизу членика; сукупність решти члеників утворюють джгутик (флагеллум). У личинок вусики коротші і тонкіші, ніж у [[імаго]]<ref name="ross">''Росс Г., Росс Ч., Росс, Д.'' Энтомология. Пер. под ред. Г.&nbsp;А.&nbsp;Мазохина-Поршнякова.&nbsp;— М.: «Мир», 1985.&nbsp;— 576 с.</ref>. До скапусу кріпляться м'язи, які рухають всією антеною.

[[FileФайл:Insect antennae Ukr.png|550 px|thumb|ліворуч|'''Типи антен комах'''. Схема далеко не вичерпує усіх можливих варіантів будови антен, фахівці розрізняють ще чоткоподібні, веретеноподібні, ниткоподібні і т. п.тощо]]

Розміри антен варіюють у широких межах. Вони можуть бути у декілька разів довшими від тіла (жуки-[[вусачі]], [[коники]]), а з іншого боку -&nbsp;— надзвичайно короткими, ледь помітними ([[бабки]], [[мухи]], [[поденки]], [[блохи]], [[цикади]], водяні клопи). Кількість членіків антени доходить до 60-ти (деякі [[перетинчастокрилі]]). За формою антени надвичайно різноманітні і, часом, є важливою [[таксономія|таксономічною]] ознакою. Наприклад, у [[твердокрилі|твердокрилих]] антени 11- або 12 членикові. Антени самця й самиці часто відрізняються ([[статевий диморфізм]].

[[FileФайл:Vespula vulgaris SEM Antenna 03.jpg|250 px|thumb|праворуч|Поверхня антени звичайної оси (''Vespula vulgaris''). Подібно до інших комах, антени оси вкриті рецепторами, що сприймають дотик та хімічні речовини. (Фото зроблене у скануючому електронному мікроскопі)]]

Крім основної функції (дотик, нюх), антени комах можуть виконувати й інші. У жуків-водолюбів антени утворюють трубочку, через яку комаха одержує надводне повітря. Личинки цих же жуків за допомогою антен утримують здобич, а самець одного виду [[водомірки|водомірок]] -&nbsp;— самицю при паруванні. У водяних клопів гладишів антени виконують роль органа рівноваги<ref name="schwanwitsch"></ref>.