Боднарів (Калуський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
школа |
джерела |
||
Рядок 53:
1 січня 1875 року введена в дію [[Залізниця Ерцгерцога Альбрехта]] і відкрита [[Боднарів (станція)|станція Боднарів]]<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/kl/2016/03/21/51352/view#ad-image-1 Опубліковано світлини залізничних станцій Калуша і Боднарова кінця ХІХ століття.]</ref>.
Боднарів був сільською ґміною [[Станіславський повіт|Станіславського повіту]] [[Станіславське воєводство|Станіславського воєводства]] [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]], а після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року — адміністративний центр [[ґміна Беднарув|ґміни Беднарув]] того ж повіту. В селі розміщувався відділок (постерунок) поліції, котрому підлягали також села [[Бринь]], [[Майдан (Тисменицький район)|Майдан]], [[Височанка]] і присілки Гутиська і Луквиця, а з 15 липня 1935 року — вся територія ґміни (9 сіл і присілки Гутиська, Зигмунтівка, Клепки, Комарівка, Луквиця, Остоя). Адміністрація ґміни і поліція вели насильну [[полонізація|полонізацію]]<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/articles/2015/10/19/42465/view Вибори 1939 року: під керівництвом і спостереженням польської поліції на українській землі]</ref>. Селяни протиставили згуртування і підйом національної свідомості, проти чого влада кинула всі сили: звільняли з роботи<ref>Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 22, арк. 48</ref>, ув’язнювали<ref>Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 27, арк.96, 139</ref>, забороняли українські громадські організації<ref>Івано-Франківський обласний державний архів, ф. 120, о. 1, спр. 27, арк.146-150</ref>. Громада спорудила двоповерхову школу в 1939 р., але не встигла викінчити через початок війни, тож перші учні пішли до неї лише в 1950-их роках<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/kl/2017/02/17/67865/view#ad-image-0 Шкільний довгобуд. У Боднарові вже 25 років ніяк не можуть побудувати новий навчальний заклад. ФОТО]</ref>.
У 1939 році в селі проживало 2020 мешканців, з них 1770 українців, 10 поляків, 120 польських колоністів, 100 [[Калакути|латинників]] — у кінці 1930-х перейшли на р.-кат. обряд, 20 євреїв<ref>''Володимир Кубійович.'' Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 33, 120 — Вісбаден, 1983. — 205 с.</ref>. Поляки перейшли на cлужбу радянському режиму, а далі — гітлерівського,<ref>[http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/2755/ Протокол списаний дня 5.02.1944 в справі співпраці з Гестапо Кущоба Михайла – польського священика в Боднарові, Станіславівського повіту]</ref> що і спричинило їх ультимативне виселення 8.03.1944 р.
| |||