Василіяни: відмінності між версіями

Велику роль у формуванні василіянського життя в Київській Митрополії, після [[Берестейська унія|відновлення єдності з Католицькою Церквою]], відіграли Київський Митрополит [[Рутський Велямин Йосиф|Йосиф Велямин Рутський]] і св. [[Кунцевич Йосафат|Йосафат Кунцевич]], щоякі на початку [[XVII століття]] провели ґрунтовну реформу тогочасного монашого життя, надаючи йому структуру сучасних чинів, впроваджуючи централізацію монастирів. Таким чином, із взаємно незалежних перед тим василіянських монастирів, підлеглих владі місцевого єпископа, створено Чин у сьогоднішньому розумінні даного слова. Тому Митрополита Рутського й св. Йосафата можна вважати справжніми засновниками сьогоднішнього Василіянського Чину. Тоді ж було запроваджено більш впорядкований новіціят. Митрополит Йосиф Рутський вважав, що оскільки на Сході всі єпископи обиралися із монашества, то якщо монахи будуть освічені то й єпископи будуть такими же, а як єпископи будуть дбати про освіту духовенства,  а духовенство гідно дбатиме про свій народ<ref name=":0" />.

Метою ЧСВВ, згідно з його Конституціями, є плекання спільнотного життя задля власного освячення через виконання обітів і заповідей любові та задля спасіння ближніх за посередництвом благовістуванняпроповіді Слова Божого через проведення місій і реколекцій, наукову та видавничу діяльність, душпастирство і працю з молоддю.

Від [[1617]] року Василіянський Чин є централізованою організацією, на чолі якої стоїть Протоархимандрит. Осідком Протоархимандрита та чотирьох його дорадників є монастир Христа Царя в [[Рим]]і. Протоархимандрита обирає Генеральна Капітула Василіянського Чину терміном на 8 років. З 10 липня [[2012]] року Протоархимандритом Василіянського Чину є о. [[Віомар Ґенезій|Ґенезій Віомар]]. Генеральна капітула – законодавчий орган, що збирається раз на чотири роки.

Чин поділяється на Провінції, якими управляють Протоігумени. Провінції складаються з монастирів і резиденцій (резиденції&nbsp;— це малі монастирі, які мають менше, ніж 6 ченців), на чолі яких стоять ігумени й настоятелі. Провінції, як правило, знаходяться в межах однієї держави. На 2016 рік існує 10 Василіянських Провінцій<ref name=":0">{{Cite web|url=http://catholicnews.org.ua/dvanadcyat-malovidomih-faktiv-pro-chsvv|title=ДВАНАДЦЯТЬ МАЛОВІДОМИХ ФАКТІВ ПРО ЧСВВ|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>: Найсвятішого Спасителя в Україні (до якої з [[1992]]&nbsp;р. тимчасово долучена Закарпатська Провінція св. Миколая), яка включає 29 монастирів і резиденцій, Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Аргентині (3 монастирі), св. Йосифа в Бразилії (15 монастирів), Пресвятого Серця Ісусового в Канаді (10 монастирів), св. Стефана в Угорщині (5 монастирів), Покрова Пресвятої Богородиці в Польщі (4 монастирів), св. апостолів Петра й Павла в Румунії (3 монастирі), св. Кирила і Методія у Словаччині (6 монастирів) та Успення Пресвятої Богородиці в США (7 монастирів).