|
На День міста 28 серпня 2016 року провели першу екскурсію у підземні ходи під містом — у Старому замку. За словами міського голови Тернополя Сергія Надала влада продовжуватиме проект реставрації підземель, відкриватиме нові маршрути для туристів, щоб вони стали ще однією родзинкою міста. Цим займатиметься комунальне підприємство «Туристично-інформаційний центр», у планах якого облаштування верхніх частин підземель, де колись були темниці, представлення цікавих експозицій.<ref>''Володимир Мороз.'' [http://te.20minut.ua/Podii/pidzemellya-u-ternopoli-vidkrivayut-dlya-turistiv-10539521.html Підземелля у Тернополі відкривають для туристів] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 31 серпня.</ref>
== Таємниця підземної зірки ==
Свої історичні таємниці має кожне місто. Вистачає їх і в Тернополі. І чи не одна з найбільших, у буквальному розумінні цього слова, затоптана нащадками тих, хто її колись створив, бо розташована під тернопільськими вулицями і площами. Підземелля Тернополя - практично непочатий край роботи для істориків, археологів, краєзнавців.
В обласному державному архіві зберігається унікальний документ під назвою "Дані про підземні ходи Тернополя" (російською мовою), виданий у 1946 році під секретним шифром тодішнім обласним відділом у справах архітектури. Далі майже дослівно деякі витяги з нього:
"...Розташування ходів цілком відповідає історичним переказам про те, що Тернопіль будувався у формі сузір'я Оріон, тобто п'ятикутної зірки. За планом стародавнього міста, усі його основні споруди розташовані саме так - п'ятикутником, дещо витягнутим у бік церкви над ставом: замок Тарнавського, Надставна церква, єврейська синагога (до наших часів не збереглася - авт.), Домініканський собор та церква Різдва Христового. Усі п'ять, за переказами, з'єднані підземними ходами і, крім того, мають у центрі - імовірно, на ринку - загальні зали, що вміщують до триста осіб. Ці припущення частково підтверджені документальними даними. Зокрема, єврейська газета "Хвиля" 12 березня 1933 року писала про відкриття підземних ходів часів татарської навали. "Голос польський" 9 квітня 1933 року теж писав про підземні ходи, існування яких підтвердилось обвалами. У записах музейного архіву йдеться про те, що 19 липня 1931 року на вулиці Руській стався обвал. В серпні 1931-го під час розкопок відкрили підземний коридор.
Дані про ходи підтверджуються і архівним записом від 19.07.1931 про те, що на вулиці Руській на ринку запала дорога. Стали її копати - відкрили підземний коридор і... Найважливіше повідомив (йдеться про 1946-й рік - авт.) інженер облвідділу Олександр Степанович Трач, який за дорученням відділу протиповітряної оборони особисто виміряв ходи під площею Ринок, але документи згоріли під час війни. Трач розповів, що у будинку на площі Ринок (район сучасної вулиці Старий ринок - авт.) він спускався в підвал, звідти - в інший підвал, і йшов підземним ходом. Ходи були сухі, повітря сперте, ліхтар горів лише карбідний. Першим ходом було пройдено лише двадцять метрів і виявлено світло вгорі - при перевірці з'ясувалось, що це просвіти газетної тумби на ринковій площі (ще польська влада, ліквідувавши стародавні вентиляційні пристосування у вигляді кам'яних стовпців, побачила, що це призвело до просідання землі, відтак встановила нову вентиляційну трубу, "замаскувавши" її під тумбу, на якій клеїли газети та оголошення - авт.). Далі хід замуровано цеглою. У другому ході на протилежному боці площі Ринок було виявлено ще один хід і навіть залу розміром 6 на 10 метрів, звідки йшов інший хід з поворотом, який знову впирався в цегляну стіну. Під час перевірки з'ясувалося, що другий хід з'єднується з першим і що цегляну перегородку зведено господарями будинків...
Крім того, Трач робив розвідку від іншої будови по другий бік вулиці Руської і також знайшов хід, що йшов у напрямку ринкової площі, цікавий зазубреними коридорами. Зазубрини (ніші відповідної форми - авт.) були вздовж ходу і мали оборонне призначення, оскільки людина, яка стояла за рогом, залишалася невидимою для того, хто входив, і могла його вбити. Усе це разом переконує, що ходи у древній частині міста Тернополя є. Стіни їх складені з каменю, на розчині, мають висоту три метри. Стелі - склепінчасті".
У повоєнний рік, коли готувалася вищезгадана довідка, посилена увага до тернопільських підземель виникла не випадково. Надземне місто фашисти перетворили на суцільні руїни, а закладку фундаментів під нові споруди необхідно було здійснювати з урахуванням відповідних правил. Хтозна, чи не завдяки підземним ходам збереглися в центрі Тернополя і до сьогодні деякі вцілілі після війни старовинні будівлі (будувати масивніші на їхньому місці було небезпечно). Взагалі ж ті ходи були тоді дуже небажаним явищем. Причому, думаю, не тільки у зв'язку з будівництвом. Радянська влада в Західній Україні, як відомо, вкорінювалася не без проблем, і було б дивно, якби вона вітала існування підземних коридорів, один із яких, за переказами, навіть з'єднував центр міста з лісом на протилежному березі сучасного ставу, а в той час - незагаченої річки Серет. Відповідним було і ставлення до рукотворних пустот під поверхнею землі. Будь-які відомості про них заборонялося оприлюднювати. А ось типовий приклад практичної "протидії", зафіксований у спогаді одного з літніх будівельників: "Під час робіт біля замку (чи то дорогу прокладали, чи то замкову будівлю ремонтували - авт.) виникла здоровенна яма, яка нагадувала тунель. Було вирішено її ліквідувати. Вилили два Камази бетонного розчину, але все було даремно. Тоді в яму заклали арматуру і знову залили бетоном. Цього разу яма його не "проковтнула". Про тодішню орієнтацію на всіляке "відгородження" наземного життя від підземної таємниці - як у буквальному, так і в переносному значеннях - свідчать і спогади колишнього майстра будівельної бригади Ніни Старовірової, яка на початку 50-х брала участь у роботах з відновлення Тернопільського замку. Вона розповідала, що замок має... ще три поверхи (!) вниз. У найнижчому і виявили будівельники масивні залізні двері "невідомо куди", бо були розташовані в зовнішній стіні споруди глибоко під землею. Робітники з цікавості підважили їх і потрапили у муровану штольню висотою в людський зріст, що вела в бік річки Серет. Пройшовши нею з факелами метрів двадцять, вперлися в штучний завал, а незабаром отримали від начальства вказівку зняти ті двері і наглухо замурувати отвір у підвальній стіні.
З тих пір у Тернополі не раз замуровували, засипали чи заливали бетоном дірки і дірочки у підземний світ, однак в різні роки він вперто продовжував нагадувати про себе аж ніяк не приємними проявами. То тут, то там у центральній частині міста, здебільшого в районі колишньої площі Ринок, плавно просідало асфальтове покриття, часом навіть утворюючи неглибокі провали. Вже у 80-х стався обвал під будинком на вулиці Руській, а наприкінці 90-х довелося докласти чимало коштів і сил, щоб врятувати житлову п'ятиповерхівку на вулиці Замковій. Очевидно, що у будь-який час можуть виникнути і якісь нові неприємності. <ref>{{Cite web|url=http://www.tourclub.com.ua/uk/info/local-lore/ternopil-region/ternopil/Ternopil_underground|title=Тернопільський андеґраунд, або Таємниця підземної зірки // Активний відпочинок в Україні: екскурсії в печери, лижні походи в Карпати, піші походи в Карпати, Новорічні тури в Україні|website=www.tourclub.com.ua|language=uk|accessdate=2017-02-12}}</ref>
== Примітки ==
|
