Низький замок: відмінності між версіями

У [[1565]] році після чергової пожежі Низького замку залишилися лише його мури. [[Староста|Старості]] фортеці (або львівському старості) [[Пйотр Бажий|Пйотру Бажому]]; за іншими даними, його звали Анджей Бардзи або Андрій Баржин)<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref> довелося побудувати нові будівлі замість погорілих. Того ж року за його наказом розпочали зведення нового мурованого замку<ref name="Усе про Львів">[http://chimikur4uk.clan.su/ Усе про Львів]</ref>, який було збудовано у стилі [[Ренесанс|зрілого ренесансу]]. Нові будівлі прикрасили всіляким декором і вазонами, [[міщани]] ототожнювали замок із [[Корчма|корчмою]]<ref name="Телеканал Інтер. До 15-ї річниці незалежності України"/>. Після смерті старости замку [[Пйотр Бажий|Пйотра Барзого (Петра Баржі)]] його місце посів [[Миколай Гербурт]], який сприяв закінченню реконструкції фортеці [[1575]] року в ренесансово-[[маньєризм|маньєристичному]] стилі, яка обійшлася йому в 6572 золотих. Також багато в чому допоміг реконструкції замку дворянин Анджей (Андрій) Овадовський, котрий склав описи й кошториси для відбудови Низького замку. Цікавим фактом є те, що будівництвом керував італієць, ім'я якого не збереглося<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>.

 

 

Під час ревізії фортифікаційних споруд Львова [[1666]] року, вежу цеху золотарів було підперто 9-ма дубовими колодами. Якби це не було зроблено, то вежа зруйнувалася б через те, що під нею протікав міський канал.

Фортеця поступово руйнувалася. Через те, що замковий комплекс перебував надзвичайно близько до річки Полтви, вологий ґрунт руйнував стіни та укріплення фортеці. Дійшло навіть до того, що наприкінці [[XVIII століття|XVIII&nbsp;ст.]] в'язні замку втікали з нього, просто розбираючи цеглини в мурі.

 

 

Пізніше, для зустрічі нового старости Низького замку [[Стефан Потоцький (референдар)|Стефана Потоцького]]<ref>Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww.— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź, 1987.&nbsp;— 417 s.&nbsp;— S. 153.</ref>, посеред двору було зведено тріумфальну арку. Попри ці події, кошти виділялися лише на те, щоб затулити тріщини в стінах та приховати трухлявість споруди за всілякими красивими декораціями.