Вікіпедія

Міжнародні відносини Росії: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 8:
 
В даний час Росія підтримує дипломатичні відносини зі 189 державами — членами ООН, а також зі спостерігачами при ООН :
* [[Святий Престол]]&nbsp;— суб'єкт, в статусі persona sui generis, що володіє власною допоміжної суверенною територією Ватикан<br/>
* [[Європейський Союз|ЕвропейскийЄвропейський союз]]<span class="flagicon">[[Файл:Flag_of_Europe.svg|посилання=Европейский_союз|межа|22x22пкс]]</span>
* <span class="flagicon">[[Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти|Мальтійський орден]][[Файл:Flag_of_the_Sovereign_Military_Order_of_Malta.svg|посилання=Мальтийский_орден|межа|22x22пкс]]</span>
* [[Палестина]]<span class="flagicon">[[Файл:Flag_of_Palestine.svg|посилання=Государство_Палестина|межа|22x22пкс]]</span>
Рядок 24:
== Росія&nbsp;— США ==
[[Файл:Embassy_of_the_Russian_Federation_in_Washington,_D.C.jpg|міні|Російське посольство в США ([[Вашингтон]]).]]
* [[Американо - російські відносини в 2004]]<br/>
* [[Американо - російські відносини в 2006]]<br/>
* [[Американо - російські відносини в 2007]]
* [[Поправка Джексона–Вейніка]]
6-8 липня 2009&nbsp;р. Д.&nbsp;А.&nbsp;Медведєв проводив переговори з Бараком Обамою під час його офіційного робочого візиту в Москву . Були підписані двосторонні угоди, в тому числі про транзит американських військових вантажів і персоналу до Афганістану через повітряний простір Росії<ref>[http://www.america.gov/st/peacesec-russian/2009/July/20090707172347xjsnommis0.1516535.html?CP.rss=true Соглашение между Россией и США о военном транзите. Достигнута договоренность о транспортировке военного персонала и техники США через воздушное пространство России], 07 июля 2009 года // Бюро международных информационных программ Государственного департамента США</ref><ref>[http://www.kremlin.ru/news/10551 Подписан закон о ратификации соглашения между Россией и США о транзите военных грузов в Афганистан через территорию России] // kremlin.ru, 9 марта 2011 года «ратифицируется Соглашение <…> подписанное в г. Москве 6 июля 2009 года. <…> возможности транзита через свою территорию воздушных судов»; см также ФЗ от 09.03.2011 N 36-ФЗ</ref> , і намічені орієнтири скорочення стратегічних наступальних озброєнь.
Рядок 48 ⟶ 45:
За 2008 р і першу половину 2009 р не відбулося ніяких істотних подій, додатково погіршуючих відносини між Росією і Великобританією. Більш того, є певні ознаки поліпшення<ref>[http://www.great-britain.mid.ru/rus/speech/019.htm Интервью Ю.&nbsp;В.&nbsp;Федотова агентству «Интерфакс», 6 февраля 2009 г.]</ref>. За словами Анн Прінгл, Надзвичайного і Повноважного Посла Великобританії в Росії, "Наші розбіжності добре відомі і вони нікуди не поділися. Але це не заважає розумного діалогу з питань, що становлять великий інтерес для співпраці, таким як економіка, торгівля та інвестиції, ядерне нерозповсюдження, роззброєння, міжнародна безпека, зміна клімату та енергетична ефективність "<ref>[http://ru.ruseu.com/blog/politic/details_34.html Анн Прингл.]</ref>.
 
==== ПослыПосли Росії та Великобританії ====
* [[Список послів СРСР і Росії в Великобританії]]<br/>
* [[Список послів Великобританії в Росії]]<br/>
Рядок 59 ⟶ 56:
Уряд Норвегії веде активний політичний діалог з російським урядом на підтримку участі норвезької компанії [[StatoilHydro|Statoil]] в розробці Штокманівського газоконденсатного родовища, але " Газпром " оголосив, що він сам буде надрокористувачем родовища .
 
У 2006 році Россільгоспнагляд вводив з[[аборонузаборону на ввезення норвезької риби]] .
 
=== Швеція ===
* Лютий 2006&nbsp;— шпигунський скандал . 15 лютого [[Служба державної безпеки Швеції ( СЕПО )]] затримала російського вченого Андрія Замятніна, який працював за контрактом в інституті сільського господарства[[ університету Уппсали]] . Його підозрювали в шпигунстві . 17 квітня Замятнін був звільнений з&nbsp;— під варти, з нього були зняті всі звинувачення за відсутністю доказів його провини, він виїхав до Росії ; проте ніяких подальших пояснень не було, вченому було заборонено повертатися до Швеції .<br/>
 
== Росія&nbsp;— балтійські країни Прибалтики ==
Найгостріша проблема в стосунках між Росією та країнами ПрибалтикиБалтії&nbsp;— вимога балтійських країн визнати те, що вони називають [[Окупація|окупацією]] Радянським Союзом прибалтійськихбалтійських держав в [[1940]]–[[1991]].
 
[[28 вересня]] і [[10 жовтня]] [[1939]]&nbsp;— після того, як [[Німеччина]] напала на Польщу, а СРСР також ввів свої війська на територію Польщі і фактично взяв участь в її розділі,&nbsp;— [[СРСР]] запропонував прибалтійськимбалтійським державам укласти договори про взаємодопомогу, в тому числі про надання військової допомоги, створення військових баз і розміщенні на них радянських військ (по 25 тисяч чоловік в [[Латвія|Латвії]] та [[Естонія|Естонії]] і 20 тисяч&nbsp;— в [[Литва|Литві]]). За заявами прибалтійськихбалтійських держав, ці договори були їм нав'язані радянським керівництвом, а подальше їх приєднання до СРСР слід розглядати як окупацію. Таким чином, [[Пакт Молотова — Ріббентропа|договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом]], підписано [[23 серпня]][[1939]] року як результат Мюнхенської змови і відмови Великобританії підписати з СРСР пакту про взаємний захист в разі нападу Німеччини, фактично визначив долю прибалтійськихбалтійських держав
 
Одночасно з укладанням договору про взаємодопомогу [[СРСР]] передав Литві [[Вільнюс]] і [[Віленський край]], що відійшли після поділу [[Польща|Польщі]] до СРСР. Менш ніж через рік було оформлено вступ всіх трьох країн до складу СРСР як союзних соціалістичних республік&nbsp;— після введення радянських військ вдо ПрибалтикуБалтії в червні 1940 у всіх трьох країнах були створені прорадянські уряду і проведені вибори 21 липня 1940 сейм Латвії проголосив, що Латвія стає соціалістичною республікою, в той же день про встановлення радянської влади проголосили сейм Литви і парламент Естонії, а 3&nbsp;— 6 серпня Верховна Рада СРСР задовольнив прохання Латвії, Литви та Естонії про входження в СРСР.
 
.Напередодні [[Німецько-радянська війна|Великої Вітчизняної війни]] з ПрибалтикиБалтії органами [[НКВС]] було [[Депортація|депортовано]] кілька десятків тисяч чоловік. <ref> Каралюн В. О перемещении противников советской власти, капиталистических и деклассированных элементов 14 июня 1941 года // Латвия на грани эпох. Вып. 2 / Под ред. Зиле Л. и др. Рига: Авотс, 1988. С. 78-94.</ref>
 
В період Великої Вітчизняної війни в Латвії та Естонії були сформовані дивізії [[Ваффен-СС|військ СС]], а також поліцейські батальйони, які воювали на радянсько-німецькому фронті і брали активну участь у каральних акціях проти мирного населення.
Рядок 77 ⟶ 74:
Після заняття Литви, Латвії та Естонії Червоною Армією на їх території розгорнулося активний [[Лісові брати|антирадіанський партизанський рух]], який було остаточно придушений лише до середини [[1950]]-х.
 
На [[Ялтинська конференція|Ялтинській конференції]] в лютому [[1945]] були закріплені післявоєнні кордони. Керівництво країн-союзників не побажало в той момент йти на загострення відносин з Радянським Союзом. Згодом це не завадило західним державам підтримувати численні вимоги громадськості про надання незалежності прибалтійськимбалтійським республікам. У той же час офіційне пред'явлення таких вимог могло привести до розвалу всієї системи післявоєнних міжнародних угод. Проблема знайшла своє вирішення лише завдяки відцентрованим процесам всередині самого Радянського Союзу. Отримавши в результаті цього незалежність, прибалтійськібалтійські держави тепер хотіли б покласти провину за дії радянського керівництва на Росію як на правонаступника СРСР. Росія категорично заперечує такий підхід.
 
З проблемою «анексії» і «окупації» пов'язані питання про укладення прикордонних договорів між Росією, Естонією і Латвією, а також про утиск російськомовної меншини в цих країнах, включаючи відсутність прогресу в сфері натуралізації (за російськими даними, до сих пір 450—480&nbsp;тис. . жителів Латвії та 160 тис. жителів Естонії відносяться до категорії осіб без громадянства), обмеження на використання [[Російська мова|російської мови]], переслідування колишніх співробітників радянських правоохоронних органів і в той же час прославляння ветеранів прогерманских загонів як «борців за незалежність від СРСР». Лише Литва прийняла так званий «нульовий варіант», автоматично надавши своє громадянство всім громадянам СРСР, які проживали на її території на момент проголошення незалежності.
 
Росія незадоволена вимогами прибалтійськихбалтійських країн вибачитися за «радянську окупацію» і компенсувала збиток за неї. Російська влада також звинувачують їх у провокуванні [[Європейський Союз|Євросоюу]] й НАТО на більш жорсткий курс щодо Росії.
 
На порядку денному стоїть ще один не врегульоване питання&nbsp;— вимога країн Балтії про повернення Росією культурних цінностей.
 
=== Територіальні суперечки ===
З прибалтійськихбалтійських держав територіальні суперечки у Росії є з [[Латвія|Латвією]] (Питалівський район [[Псковська область|Псковської області]]&nbsp;— повіт Абрене) і [[Естонія|Естонією]] (Печорський район [[Псковська область|Псковської області]]).
 
Свого часу, під час підписання в березні [[1918]] [[Берестейський мир (3 березня 1918)|Брестського мирного договору]], Росія втратила близько 1&nbsp;млн кв. км. У числі інших Росія втратила і ці території, заселені [[Росіяни|росіянами]].
 
Після поразки [[Німеччина|Німеччини]] в листопаді 1918 Радянська Росія [[Денонсація|денонсувала]] Брестський мирний договір. Частину земель вдалося повернути, але Печори (Петсере), Івангород і Питалово (Абрене), що дісталися прибалтійськихбалтійських республік, так і залишилися в їх руках. Більш того, в [[1920]] між Радянською Росією і Естонією був укладений [[Тартуський мирний договір]], а між Росією і Латвією&nbsp;— Ризький мирний договір, де кордону визнавалися в існуючих межах.
 
Після приєднання Естонії та Латвії до СРСР в [[1940]] було вироблено [[територіальне розмежування]] між ними і РРФСР, так що станом на 1991, коли стався розпад СРСР, спірні території перебували під адміністративним управлінням Росії.
 
Уже в середині 1990-х прикордонні договори між Росією і прибалтійськимибалтійськими державами були готові до підписання, проте в певний момент Росія почала затягувати підписання, розраховуючи ускладнити країнам ПрибалтикиБалтії вступ в НАТО, оскільки одна з вимог до нових членів блоку полягає в наявності незаперечних зовнішніх кордонів, підкріплених міжнародними угодами. Однак неврегульованість кордонів з Росією не завадила прибалтійськимбалтійським державам стати членами НАТО. Після цього затягування підписання прикордонних договорів втратило для Росії будь-який сенс.
 
Після того як в [[2004]] держави ПрибалтикиБалтії стали членами [[ЄС]], питання про неврегульовані відносини з Росією придбало для них нову гостроту. Як члени ЄС, прибалтійськібалтійські держави повинні включитися в процес полегшення [[візового режиму]], що проводиться Євросоюзом і Росією, і активізувати зусилля по боротьбі з незаконною [[Імміграція|імміграцією]]. Однак просуватися у вирішенні цих проблем, не маючи прикордонних договорів з Росією, практично неможливо.
 
Для Росії укладення договорів з країнами ПрибалтикиБалтії не менш важливо з точки зору розвитку відносин між Росією і ЄС і як істотний фактор забезпечення безпеки і [[Територіальна цілісність|територіальної цілісності]] Росії. Маючи вже укладену раніше прикордонну угоду з Литвою, Росія розраховувала в 2005 підвести риску під дискусією про ключові моменти європейської історії [[XX століття]]  і укласти аналогічні прикордонні договори з Естонією і Латвією в ході урочистостей з нагоди 60-річчя перемоги над фашистськоюнацистською Німеччиною. Тому ще в кінці [[2004]] Росія запропонувала главам трьох прибалтійськихбалтійських держав провести 10 травня 2005 [[саміт]] «Росія&nbsp;— країни ПрибалтикиБалтії» та підписати на ньому політичні декларації і прикордонні договори з Латвією та Естонією.
 
Підписання, однак, було зірвано. Латвійський парламент в кінці квітня 2005 прийняв декларацію, що містить посилання на Ризький мирний договір та припускає, на думку російської сторони, територіальні претензії до Росії. Що стосується Естонії, то естонський президент [[Арнольд Рюйтель]] відмовився приїхати в Москву. Не приїхав в Москву і литовський президент [[Валдас Адамкус]]. На думку спостерігачів, основна причина відмови президентів Литви та Естонії приїхати в Москву полягала в тому, що, згідно з прийнятою в цих країнах державної точки зору, закінчення Другої світової війни для них означало лише початок нової&nbsp;— радянської&nbsp;— окупації.
Рядок 107 ⟶ 104:
 
=== ПЄГ ===
ПрибалтійськіБалтійські країни різко виступили проти планованого будівництва [[Північний потік|Північно-Європейського газопроводу]]&nbsp;— [[газопровід]] а між [[Росія|Росією]] і [[Німеччина|Німеччиною]] по дну [[Балтійське море|Балтійського моря]], угоду про який було підписано на початку вересня [[2005]].
 
[[15 вересня]] 2005 прем'єр-міністр [[Литва|Литви]] Альгірдас Бразаускас заявив, що будівництво ПЄГ обернеться екологічною катастрофою для Балтійського моря в зв'язку з тим, що на дні Балтійського моря знаходяться місця поховання хімічної зброї нацистської Німеччини.
Рядок 117 ⟶ 114:
25-26 листопада 2005 року в [[Таллінн]]і ([[Естонія]]) відбулася сесія президії Балтійської асамблеї, головним пунктом порядку денного якої стало обговорення проекту будівництва ПЄГ. Парламентарії [[Литва]], [[Латвія|Латвії]], [[Естонія|Естонії]] та [[Польща|Польщі]] прийняли резолюцію, що вимагає від Росії і Німеччини врахувати їх екологічні та економічні інтереси.
 
У резолюції міститься заклик до парламентів усіх країн, розташованих в акваторії Балтійського моря, і до порад міністрам прибалтійськихбалтійських країн звернути особливу увагу і оцінити проект ПЄГ на предмет його відповідності міжнародним договорам щодо захисту Балтійського моря, а також правовим актам, чинним в [[Європейський Союз|Євросоюзі]].
 
[[20 вересня]] [[2009 рік|2009]] року  [[уряд]] [[Естонія|Естонії]] в спробі зірвати проект прийняв рішення дати негативну відповідь на клопотання Nord Stream AG про проведення геологорозвідувальних робіт на місці передбачуваної прокладки газопроводу [[Nord Stream]].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародні_відносини_Росії