Адвентизм: відмінності між версіями

'''Адвенти́зм''' (від {{lang-la|adventus}}&nbsp;— пришестя; ''дослівно:'' «біля порогу»)&nbsp;— [[Релігія|релігійний]] [[християнство|християнський]] [[Конфесія|міжконфесійний]] [[Протестантизм|протестантський]] рух, що виник в середині в 1840-х роках в США. Іншою його назвою є [[міллеризм]], за ім'ям натхненника цього руху в США — [[Міллер Вільям|Вільяма Міллера]] ({{lang-en|William Miller}}, 1782—1849). Головною особливістю руху, стала проповідь близького [[Друге пришестя|Другого пришестя Ісуса Христа]], [[кінець світу|кінця світу]] та встановлення «<nowiki/>[[Царство Боже|Царства Божого]]<nowiki/>». Також під цією назвою в сучасності мають на увазі найчисельнішу церквурелігійну організацію, що вийшла з Адвентиського руху - [[Церква адвентистів сьомого дня|Церкву адвентистів сьомого дня]].

Влітку 1831 року [[Проповідь|проповідник]] [[Баптизм|баптистської]] громади міста Хемптона (штат Нью-Йорк) Вільям Міллер оголосив, що йому вдалося, вивчаючи [[Біблія|Біблію]], зокрема, досліджуючи [[Книга пророка Даниїла|книги Даниїла]] та [[Апокаліпсис|Апокаліпсис Івана Богослова]], обчислити точну дату пришестя Христа.<blockquote>''З подальшого вивчення Писання я прийшов до висновку, що сім часів правління язичників повинні були початися в той час, коли євреї втратили свою незалежність, з моменту взяття в полон Манасії, яке кращі історіографи датують 677 р. до Р. Х. Крім того, я зробив висновок, що 2300 днів почалися з сімдесяти седмиць, з 457 р. до Р. Х., як це датують кращі історіографи, і що 1260 днів, що почалися "від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення" (Дан. 12:11), потрібно відраховувати з моменту встановлення папського правління, після усунення язичницької мерзоти, яке б я порадив датувати, згідно з кращими історикам, приблизно 508 р. по Р. Х. Якщо відраховувати всі ці пророчі періоди з кількох дат, встановлених кращими історіографами для подій, з яких, очевидно, їх слід відраховувати, то всі вони завершаться в 1843 році''.</blockquote>Він видав книгу «Докази ПисьмаПисання та історії про друге пришестя Христа в 1843 році, викладені в огляді доповідей» де виклав своє припущення, що Ісус повинен повернутися між 21 березням 1843 року та 21 березням 1844 року, оскільки саме в цей час закінчується період "двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків" (Дан. 8:14). Міллер наголошував, що цей період завершиться тим, що в 11 вірші восьмого розділу книги Даниїла, називається "очищенням святині" (або "святилища"). Він тлумачив це, як Другий прихід Христа та звільнення Землі від [[Гріх|гріха]] та [[Смерть|смерті]]. Докази були настільки переконливі, що це призвело до утворення цілого міжконфесійного руху, до якого приєднувались як члени різних християнських деномінацій, так і "позаконфесійні". Головною ідеєю, яка об'єднувала всіх прихильників і учасників цього руху, була віра в буквальне і скоре [[Друге пришестя|Пришестя Христа]] та встановлення [[Царство Боже|Царства Божого]]. В цьому русі об'єдналисьпредставникиєднались представники різних віросповідань та [[Догмат|догматичних]] переконань, від яких не вимагалось покидати свої конфесії чи змінювати [[Доктрина|доктринальні]] переконання. Лідери руху відмовились від будь-яких спроб надати йому офіційний статус релігійної організації чи церкви, оскільки це виглядало беззмістовним та недоречним. Ця відсутність офіційності, дозволяла руху, з одного боку, бути дуже гнучким та неформальним, а з іншого — це призводило до того, що під егідою "адвентизму" чи "міллерізму" виникали різноманітні крайні та навіть фанатичні прояви релігійності.

Однак, Пришестя Христа в розраховані терміни не відбулося, що стало великим потрясінням для всіх учасників цього руху, що призвело до мосової втрати його прихильників та дало право критикам охрестити його "лжепророцьким рухом". Оговтавшись, Міллер та його послідовники переосмислили пророцтва у світлі нових обставин і прийшли до висновку, що всі підрахунки були вірні, проте невірним був висновок про те, що повинно було статись після закінчення пророцького періоду "2300 вечорів-ранків", зокрема, що "очищення святині" не означає Другий прихід Христа на Землю. Був зроблений висновок, що у встановлений час відбулась певна важлива подія на Небесах, яка і називається в пророцтвах "очищенням святині", що призведе, врешті, до скорого очікуваного Друго пришестя Христа. Сам досвід помилково тлумачення пророцтв отримав назву «Велике розчарування». Міллер, а також багато його учнів та послідовники, намагалися більш не називати точних термінів Другого пришестя, але продовжували наголошувати на його скорому і неминучому настанні. Разом тим, час від часу з'являлись окремі проповідники та просто люди, які називали нові дати Кінця світу, проте, Міллер та його учні відхрещувались від таких "пророків".

В результаті чих подій, адвентизм-міллеризм як міжконфесійних рух, протягом другої половини XIX ст. трансформувався у більш оргнанізовані релігійні течії. Зокрема, були створені такі релігійні організації, як [[Асоціація тисячолітного пришестя]], [[Адвентисти першого дня]], [[Християни адвентисти]], [[Церква адвентистів сьомого дня|Адвентисти сьомого дня]] та інші. Багато з них, або зникли в кінці XIX на початку XX ст., або стали локальними церквами. Єдиною церквоютечією, що продовжила ріст до масштабів всесвітньої релігійної організації, стала [[Церква адвентистів сьомого дня]]. Наразі, під назвою "адвентизм", "адвентисти" чи "адвентиська церква", в більшості випадків мають на увазі саме цю церкву.

Більшість засновників Церкви АСД, були послідовниками адвентизму-міллеризму. Адвентиська церква вважає себе духовними продовжувачами адвентиського-міллерівського руху, зокрема, в частині розуміння пророцтв книги Даниїла та Відкриття Івана Богослова та вірі в те, що восени 1844 року дійсно закінчився період "2300 вечорів-ранків" і відбулосьпочалось "очищення святині" (або "святилища"), що у світлі подальшого дослідження цієї теми, було витлумачено як процес, що відбувається в [[Небесне святилище|Небесному святилищі]] (Храмі), в якому Ісус ввійшов до Святого святих Небесного святилища (Храму ) і почав там особливе заключне служіння — "остаточнийслідчий суд перед поверненням на землю". Прообразом цього служіння Христа та "слідчого суду", було служіння [[Первосвященик|первосвященика]] в другому відділенні земної [[Скинія|Скинії (Храму)]] під час "Судного дня" (євр. "[[Йом-Кіпур|Йом-Кіппур]]"), яке описано 16 розділі [[Книга Левит|книги Левит]].

Загалом, Церква АСД вважає Адвентиський рух та свою появу, результатом подальшого розвитку [[Реформація|Реформації]], що почалася в [[XVI]] сторіччі в [[Європа|Європі]] з метою повернення до витоків християнства, відновлення християнської Церкви в такий стан, якою була вона у ті часи, коли [[Христос]] і [[апостоли]] її заснували. З огляду на це, телогія Адвентизму сьомого дня ґрунтується на п'яти принципах, сформульованих ще в часи [[Реформація|Реформації]], а саме, [[Sola scriptura]] («тільки Писанням»), [[Sola gratia]] ("тільки благодаттю"), [[Sola fide]] ("тільки вірою"), [[Solus Christus]] («тільки Христос») та [[Soli Deo gloria]] («тільки Богу слава»), які узагальнюються як [[Quinque sola]] («П'ять "тільки"»). Адвентизм приймає також положення [[Нікейсько-Царгородський Символ віри|Нікейсько-Царгородського Символу віри]], проте є певні відмінності в розумінні цих положень, в порівнянні з розумінням Символа віри в [[Православ'я|православ'ї]] та [[Католицтво|католицизмі]].

Особливою релігійною течією, що також має ознаки походження з Адвентизму є [[Свідки Єгови]] (''колишня назва:'' [[Рух Дослідників Біблії|«Міжнародні дослідники Біблії»]]) — міжнародна [[релігійна організація]], заснована [[1872]] року в [[Сполучені Штати Америки|США]] [[Чарльз Тейз Расселл|Чарлзом Расселлом]] (1852—1916) (наступник [[Джозеф Ф. Рутерфорд]], 1869—1942, що перейменував організацію в 1931 р. на "Свідки Єгови"). Такими ознаками є, зокрема, акцент на пророцтвах книг Даниїла та Відкриття Івана Богослова, подібність тлумачення цих книг і загалом Біблії до протестантського ([[Іконоборство|невизнання ікон]], [[Святі|святих]]), до адвентиського ([[ознаки кінця світу]], очікування Приходу Ісуса Христа в славі), та до тлумачення Адвентистів сьомого дня (ототожнення [[Архангел Михаїл|архангела Михаїла]] та Ісуса Христа<!-- В телогії Свідків Єгови під цим ототожненням мається на увазі, що Ісус Христос до Свого втілення був як першою створеною Єговою істотою, так і лідером всіх ангелів - "найвищим ангелом". В телогії Адвентистів сьомого дня під цим ототожненням не мається на увазі, що Ісус до свого втілення був першою створеною Богом істотою. Адвентисти вірять в те, що Ісус є Другою особою Божества, співвічний Отцю, але з моменту створення Богом розумних істот, почав виконувати роль "посередника", і до свого втілення та отримання ім'я "Ісус", носив ім'я "Михаїл" (євр. "Мікаель"), що буквально означає "Той Хто як Бог". Поняття ж "архангел", з огляду на те, що в Біблії воно використовується тільки по відношенню до Михаїла, означає не "перший створений ангел", а "начальник ангелів". -->, буквальне розуміння Тисячолітнього періоду після Приходу Христа, концепція "духовного Вавилону", вчення про те, що в смерті людина знаходиться в несвідомому стані до воскресіннвчення про те, що в смерті людина знаходиться в несвідомому стані до воскресіння). Особливою ознакою вчення організації Свідків Єгови є неодноразові встановлення дат Другого приходу Христа. Такі дати встановлювались на 1914, 1918, 1920, 1925, 1975 роки. Наразі, офіційне вчення організації Свідків Єгови, тлумачить 1914 рік, як рік "духовного Приходу Ісуса Христа" та встановлення "невидимого Царства Єгови" (з очікуванням "приходу Ісуса Христа в славі").

Разом з тим, є ряд принциповихважливих відмінностейрозбіжностей, що дає право самим Свідкам Єгови не відносити себе до протестантизму, а ряду спеціалістів релігіознавців — не відносити їх і до християнства (часомз їх називаютьвикористанням представникамипоняття "парахристиянства[[парахристиянство]]"), вказуючи на ряд принципових відмінностей, наприклад,найгловніше — це невизнання доктрини [[Трійця|Трійці]] та [[Ісус Христос|Божественності Ісуса Христа]].

ПодібностіТакі подібності до протестантизму загалом та Адвентизму сьомого дня зокрема, на фоні місійної активності членів організації Свідків Єгови, призводить до того, що необізнані представники інших конфесій часто приписують особливості віровчення Свідків Єгови іншим протестантам та Адвентистам сьомого дня, найчастіше, невизнання Трійці та Божественності Ісуса Христа.