|
== Історія Адвентиського руху та особливості вчення ==
Влітку 1831 року проповідник баптистської громади міста Хемптона (штат Нью-Йорк) Вільям Міллер оголосив, що йому вдалося, вивчаючи Біблію, зокрема, досліджуючи [[Книга пророка Даниїла|книги Даниїла ]] та Відкриття[[Апокаліпсис|Апокаліпсис Івана Богослова ]], обчислити точну дату пришестя Христа.<blockquote>''З подальшого вивчення Писання я прийшов до висновку, що сім часів правління язичників повинні були початися в той час, коли євреї втратили свою незалежність, з моменту взяття в полон Манасії, яке кращі історіографи датують 677 р. до Р. Х. Крім того, я зробив висновок, що 2300 днів почалися з сімдесяти седмиць, з 457 р. до Р. Х., як це датують кращі історіографи, і що 1260 днів, що почалися "від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення" (Дан. 12:11), потрібно відраховувати з моменту встановлення папського правління, після усунення язичницької мерзоти, яке б я порадив датувати, згідно з кращими історикам, приблизно 508 р. по Р. Х. Якщо відраховувати всі ці пророчі періоди з кількох дат, встановлених кращими історіографами для подій, з яких, очевидно, їх слід відраховувати, то всі вони завершаться в 1843 році''.</blockquote>Він видав книгу «Докази Письма та історії про друге пришестя Христа в 1843 році, викладені в огляді доповідей» де виклав своє припущення, що Ісус повинен повернутися між 21 березням 1843 року та 21 березням 1844 року, оскільки саме в цей час закінчується період "двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків" (Дан. 8:14). Міллер наголошував, що цей період завершиться тим, що в 11 вірші восьмого розділу книги Даниїла, називається "очищенням святині" (або "святилища"). Він тлумачив це, як Другий прихід Христа та звільнення Землі від гріха та смерті. Докази були настільки переконливі, що це призвело до утворення цілого міжконфесійного руху, до якого приєднувались як члени різних християнських деномінацій, так і "позаконфесійні". Головною ідеєю, яка об'єднувала всіх прихильників і учасників цього руху, була віра в буквальне і скоре Пришестя Христа та встановлення Царства Божого. В цьому русі об'єдналисьпредставники різних віросповідань та догматичних переконань, від яких не вимагалось покидати свої конфесії чи змінювати доктринальні переконання. Лідери руху відмовились від будь-яких спроб надати йому офіційний статус релігійної організації чи церкви, оскільки це виглядало беззмістовним та недоречним. Ця відсутність офіційності дозволяла руху, з одного боку, бути дуже гнучким та неформальним, а з іншого — це призводило до того, що під егідою "адвентизму" чи "міллерізму" виникали різноманітні крайні та навіть фанатичні прояви релігійності.
Однак Пришестя Христа в розраховані терміни не відбулося, що стало великим потрясінням для всіх учасників цього руху, що призвело до мосової втрати його прихильників та дало право критикам охрестити його "лжепророцьким рухом". Оговтавшись, Міллер та його послідовники переосмислили пророцтва у світлі нових обставин і прийшли до висновку, що всі підрахунки були вірні, проте невірним був висновок про те, що повинно було статись після закінчення пророцького періоду "2300 вечорів-ранків", зокрема, що "очищення святині" не означає Другий прихід Христа на Землю. Був зроблений висновок, що у встановлений час відбулась певна важлива подія на Небесах, яка і називається в пророцтвах "очищенням святині", що призведе врешті до скорого очікуваного Друго пришестя Христа. Сам досвід помилково тлумачення пророцтв отримав назву «Велике розчарування». Міллер, а також багато його учнів та послідовники намагалися більш не називати точних термінів Другого пришестя, але продовжували наголошувати на його скорому і неминучому настанні.
|
