Лотлорієн: відмінності між версіями

'''Лоріен''' (квен. Lorien ліс сновидінь) - — у легендаріумі Дж. Р.  Р.  Толкіна під цим ім'ям вказано одну особу і два географічних об'єкти.

'''Лоріеном''' називають валу '''Ірмо''' -&nbsp;— повелителя видінь і снів; менший брат Намо Мандоса хранителя Дому Померлих та Судді Валарів. У Амані ростуть сади Ірмо Лоріена, що також звуться '''Лоріен''' вони є найчарівнішим місцем Валінору. Сади населені багаточисельними духами. У Лоріені є озеро Лореллін, де на затіненому острові вдень спить дружина Ірмо Есте Ніжна, що є цілителькою ран і втоми. У водограях Ірмо і Есте мешканці Валінору черпають оновлення; навіть валари часто приходять до Лоріену і знаходять там спокій і полегкість від тягот Арди<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=16|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5}}</ref>.

В Лоріені тривалий час мешкали маяри Меліан та Олорін, що згодом у різний час прийшли до Середзем' я. У Лоріені відпочивав маяр Ороме Мисливця, котрий після загибелі Дерев Валар став вести лодію Місяця

У Лоріен пішла перша дружина Фінве Міріель, знесилена після народження сина Феанора і померла там, відійшовши у чертоги Мандоса<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=54|language=укр.|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5}}</ref>.

'''Лоріен''' -&nbsp;— ліс у краї Рованіон між Імлистими горами і рікою Андуін та королівство ельфів -&nbsp;— галадрімів розташоване в ньому. Також мав назву '''Лотлоріен ('''квітучий Лоріен)<ref>{{Cite book|title=Сильмариліон|last=Толкін|first=Дж. Р. Р.|year=2008|publisher="Астролябія"|location=Львів|pages=354|language=укр|isbn=978 - 966 - 8657 - 24 - 5}}</ref>.

Лоріен був розташований на схід від Імлистих гір на правому березі Андуіна. Через ліс протікає притока Андуіна річка Келебрант (Срібна) в яку на східній околиці вливалася річечка Німродель. У центрі лісу розташувався пагорб Керін -&nbsp;— Амрот -&nbsp;— Курган Вічного Смутку, де навіть посеред зими цвітуть квіти еланору та шелестить зелена трава. Південніше пагорба на узвище розташувалась столиця королівства -&nbsp;— місто Карас -&nbsp;— Галадон оточена ровом та стінами, житла в місті -&nbsp;— ''талан'' або по -&nbsp;— ельфійському ''флет'' -&nbsp;— розташовані на велетенських деревах ''- меллорн'', що росли тільки в цій частині Середзем' я, до того часу як володарка лісу Галадріель подарувала Сему Гемджі землю й насіння ''меллорна.'' На вершині пагорба на великому ''мелорні'' розташовані палати володарів краю Галадріель та Келеборна, на південний схід розташований сад, де знаходиться дзеркало Галадріелі.

У Першу Епоху у краях, що пізніше були названі '''Лорінанд''' та '''Велике Зеленолісся''' мешкали лісові ельфи з нандорів та аварів, що покинули ельдарів під час Великого Походу на Захід на берегах Андуіну. За однією з версій розповіді ельфами правили місцеві князі, за іншою -&nbsp;— вони не мали своїх правителів. Місцеві ельфи жили по обидва боки Великої Ріки без турбот, оскільки всі потуги Моргота сконцентрувалися на північному заході Середзем'я.

Після Війни Гніву, коли більша частина земель на захід від Синіх гір ( Еред -&nbsp;— Луін) пішла під воду, на схід прийшли синдари Орофер та Амдір з Доріату. Орофер став королем ельфів Великого Зеленолісся, Амдір же заснував королівство у Лорінанді.