Тютюнник Юрій Йосипович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис, посилання |
Sehrg (обговорення | внесок) м правопис |
||
Рядок 43:
11 [[жовтень|жовтня]] 1914 року був тяжко поранений у голову в боях біля Комарова під [[Лодзь|Лодзем]]. Після лікування на короткий час отримав відпустку, після чого потрапив до запасного полку в [[Кременчук|Кременчуці]], а звідти знову до 6-го Сибірського стрілецького полку.
Командування полку запропонувало Юрію, який на той час читав багато військової літератури, навчатися у військовому училищі. Після двомісячної самопідготовки був направлений до [[Київ|Києва]], де у 1-й Київській гімназії екстерном успішно склав іспити за неповний курс гімназії
Останнє звання у російській армії — [[поручник]].
Рядок 56:
29 травня 1917 відбулося надзвичайне засідання Севастопольської солдатської української ради, під рукою підполковника Білявського, прапорщика Тютюнника, підпоручника Драченка: «З усіх солдатів-українців Сімферопольського гарнізону в Сімферополі оголосили український полк». 31 травня загальне засідання українського Сімферопольського клубу під головуванням прапорщика Тютюнника постановило: «негайно відтелеграфувати військовому міністру про те, що зорганізувався український запасний полк м. Сімферополя в кількості 5811 солдатів і 36 офіцерів, які просять затвердження».
Робота серед українських мас не сподобалася сімферопольським меншовикам і вони надіслали Керенському донос на Тютюнника. Той видав наказ про переведення його до міста [[Дніпро (місто)|Катеринослава]] у 228-й запасний полк. Але на той час Тютюнник вже був обраний делегатом від українців сімферопольського гарнізону на [[II Всеукраїнський військовий з'їзд|Другий Всеукраїнський військовий з'їзд]], куди й виїхав,
У листопаді—грудні 1917 року — комендант військової в'язниці Києва та гауптвахти Київського гарнізону.
Рядок 81:
У січні 1919 Тютюнник помилково потрапив до штабу повстанської [[Правобережна дивізія|Правобережної дивізії]] [[Українська радянська армія|Української Червоної армії]], де було вирішено його розстріляти, проте, після агітаційної промови, підрозділ «червоних», який мав розстріляти Тютюнника, перейшов до [[Чорноморська дивізія УНР|Чорноморської дивізії]] [[Армія Української Народної Республіки|військ УНР]].
У лютому [[1919]] року військовий підрозділ Тютюнника об'єднався із загонами [[Григор'єв Матвій Олександрович|Матвія Григор'єва]], утворивши могутню військову групу в складі армії УНР (23 тисяч багнетів і шабель, 52 [[гармата|гармати]], 20 бронепоїздів) під назвою [[Херсонська дивізія УНР|Херсонська дивізія]]. Командування повстанською армією перебрав на себе М. Григор'єв, начальником штабу став Тютюнник. З 1 лютого 1919 року, за постановою ЦК партії боротьбистів та за погодженням з командуванням Українського фронту [[РСЧА]], — начальник штабу 1-ї бригади (яку очолював отаман [[Григор'єв Матвій Олександрович|Григор'єв]]) 1-ї Задніпровської дивізії [[Українська радянська армія|Української радянської армії]], яка підпорядковувалася Реввійськраді [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]]
У травні 1919 року, зрозумівши суть більшовицької політики в Україні, Тютюнник і Григор'єв [[Григор'ївське повстання|повернули зброю проти більшовиків]], 9 травня 1919 року Тютюнник на чолі двох полків своєї бригади зайняв [[Дніпро (місто)|Катеринослав]].
Рядок 97:
Був одним з ініціаторів та керівників [[Перший зимовий похід|Першого зимового походу]]: з [[5 грудня]] [[1919]] року заступник командувача Дієвої армії УНР генерала [[Омелянович-Павленко Михайло Володимирович|Михайла Омеляновича-Павленка]] з виконанням обов'язків начальника Збірної Київської (Стрілецької) дивізії. З 06 травня 1920 року — начальник 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР, з якою воював проти більшовиків до осені [[1920]] року.
За участь у Першому зимовому поході генерал Юрко Тютюнник отримав [[Залізний хрест УНР|орден «Залізного Хреста»]] за номером два, а його дружина, Віра Андріївна Тютюнник, яка в
5 жовтня 1920 року Тютюнник підвищений до генеральського звання ([[генерал-хорунжий]]). 13 листопада 1920 при наступі червоноармійців на Київську дивізію УНР між селами Берлинці-Барок, становище врятував генерал Тютюнник, який з'явився в передніх лавах зі штабною сотнею і зім'яв атакувальників.
Рядок 110:
Уже 22 грудня 1921 року Тютюнник (під прізвищем Крижанівський) із товаришами заснував кооперативне товариство «Схід» для взаємопідтримки ветеранів Другого зимового походу, співзасновниками стали серед інших — Юрій та Олена Отмарштейни, [[Добротворський Йосип Михайлович|Добротворський Йосип]], [[Пересада-Суходольський Михайло Степанович|Пересада-Суходольський]], [[Очеретько Митрофан Михайлович|Митрофан Очеретько]].
Улітку 1922-го співробітниками [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|Державного політичного управління]] було створено фіктивний орган «Вищу військову раду» (ВВР) (операція «Синдикат-4»),
від 29 вересня [http://tyzhden.ua/History/31847] </ref>
Рядок 127:
Харківський адвокат [[Семененко Олександр Платонович|Олександр Семененко]] про «ПКП» писав: «Замість історичної драми, де вони брали участь як воїни, їм довелося на баских конях перед кіноапаратами витанцьовувати образливий для їх гідності водевіль. У цій країні переможені не мають права на честь і минуле. Своє минуле вони мають самі спаплюжити і спотворити.»
Тютюнник відвідував літературні засідання Вільної академії пролетарських мистецтв ([[Вільна академія пролетарської літератури|ВАПЛІТЕ]]). Під час роботи на Одеській кінофабриці потоваришував з [[Яновський Юрій Іванович|Юрієм Яновським]]. Кандидат юридичних наук, полковник Іван Логвиненко: "Блискучий оповідач, Юрко Тютюнник полонив уяву молодого талановитого письменника Юрія Яновського, і той на основі його спогадів створив чудовий роман-думу про буремні дні на Україні
Після роботи на Одеській кінофабриці Тютюнник перейшов до [[Всеукраїнське фотокіноуправління|Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ)]] в Харкові. З колишнім комісаром Центральної Ради [[Суровцова Надія Віталіївна|Надією Суровцовою]] працював в одному кабінеті; вона залишила спогади про редактора художніх фільмів та сценариста Тютюнника.
Рядок 194:
{{wikiquote}}
{{Rodovid|430057}}
* [http://www.archives.gov.ua/Sections/Martyrolog Український мартиролог
* [http://www.dt.ua/articles/26445?print ''Володимир Кравцевич-Рожнецький''. Дорога до Базара // Дзеркало тижня, № 46, 24.11.2001]
* [http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=19634 ''Віктор Шпак''. Майстер народних повстань // Урядовий кур'єр, 23.04.2011]
|